Спецпроєкти

Трохи ностальгії: згадуємо найкращі українські ТБ-шоу 90-х та нульових


Раніше телевізор був не просто обов’язковою прикрасою вітальні та статусною річчю. Він був чимось на кшталт дзеркала Аліси, воротами до світу ілюзій, де немає сірої буденності, а є усміхнені обличчя успішних та безтурботних героїв попкультури.

Людей розважали Костянтин Гнатенко, Вєрка Сердючка та Валерій Сараула. Глядачі любили пізнавальні програми про альтернативну музику, які вели Олексій Ковжун та Олександр Єгоров. Дивилися виступи «Гражданской обороны» та голосували за кумирів хіт-параду «Територія А».

Згадуємо найкращі українські ТБ-шоу 90-х та нульових, сумуємо й розуміємо, що 2007-й нам ніколи не повернути.

«ПОСТ» та «ПроРок»

З 1993 по 1996 рік на телеканалі «ТЕТ-A-ТЕТ», який ще не спопсився, виходила передача «Пост» із ведучим, журналістом, музикантом, політтехнологом, медіаекспертом і панком Олексієм Ковжуном.

Кожен випуск мав свою тему, а під неї вже підганяли кліпи популярних і не дуже західних колективів. Так відкривалися двері до чудернацького світу хорошої музики. Можна було побачити концертні записи Преслі, хуліганство Sex Pistols і «радісний хардкор» Scooter.

Ковжун готував справжні лекції з історії того чи іншого колективу, виконавця й культурного явища. Найголовніше – подача, а Ковжуна справедливо вважають одним із найкращих ведучих України.

Згодом формат себе вичерпав, а цього недовгого існування вистачило, щоб сторопіти меломанів Coil та Einstürzende Neubauten. Програма «Пост» ще раз доводить, що колись телебачення було освітянським.

У 2012 році Олексій Ковжун також вів передачу «ПроРок» на телеканалі A-One. У ній розповідали про українських байкерів, про музичні фестивалі, українських виконавців та багато інших контркультурних явищ. Редактором програми був Гліб Гончар, а режисерами – Микола Шаповалов та Галина Жданова.

Про закриття програми Олексій Ковжун розповідає не дуже позитивно:

«Програма закрилася разом із телеканалом. Там був власник-пройдисвіт Руслан Димчук. Його посадили до в’язниці. За програми не до кінця розрахувалися. Крутили їх сто років після закриття проєкту, враховуючи, що в контракті такого права в них не було. Але я вирішив, що Бог із ними».

Телеканал A-One зупинив своє мовлення у 2017 році.

«Гучномовець» та «Решето»

«Увага! Увага!! Увага!!! Говорит, размышляет, сплетничает, сомневается, смеется новое киевское рок-издание “Гучномовець”», – так зустрічав читачів самвидав про рок-музику УРСР «Гучномовець», перший випуск якого з’явився 15 березня 1988 року.

Героями цього журналу були колективи Київського рок-клубу: «Раббота ХО», «Коллежский Асессор», «ВВ» та інші. Авторами «Гучномовця» стали Адольфич (Володимир Шамрай), Євген Гудзь (фронтмен Gogol Bordello), а також десяток інших відомих персон у вузьких і не дуже угрупуваннях.

Редагували видання Тетяна Єжова та її брат Микола.

У друкованому вигляді «Гучномовець» проіснував до 1991. Через два роки на телеканалі ТЕТ показали однойменну музичну передачу, яка була спільним проєктом Тетяни та нині покійного Володимира Бакуна (колишній музичний редактор телеканалу ТЕТ). На жаль, світ побачив лише перший та останній випуск.

Одним зі знакових проєктів Володимира Бакуна також була передача «Решето», яка демонструвала концерти відомих рок-гуртів пострадянських країн із 1991 по 2003 рік (дата неточна, – прим. ред.).

У відеоархіві Бакуна залишилися записи виступів «Гражданской обороны», «Комитета охраны тепла», «ВВ», «Кому вниз» та інших. Окрім концерту, у передачі були інтерв’ю з виконавцями.

«НЕФОРМАТ»

10 травня 2010 року на телеканалі Сіті запустили авторський проєкт композитора Олександра Єгорова «Неформат». Показували його після опівночі. Заставка говорить сама за себе: бульдог із пащі вогнем підпалює пуделів із короною.

Олександр брав інтерв’ю в людей, творчість яких вважали «неформатом» в Україні. Він поспілкувався із джазовою співачкою Наталією Гурою, музикантом SunSay (Андрій Запорожець), учасниками гурту ТОЛ, письменницею Іриною Карпою та багатьма іншими.

Усі розмови відбувалися в досить дружній атмосфері, були теплими й ламповими. З понеділка по четвер кожен неформал та меломан міг одягнути халат, заварити чаю та відпочити після робочого дня, слухаючи розмови улюблених діячів культури.

Сам Єгоров в інтерв’ю газеті «День» розповів, що хотів «перенести розмови на кухні в студію».

«“Неформат” народився в кухонних розмовах, коли людина така, якою вона є насправді. Немає потреби підлаштовуватися й намагатися сподобатись. Ти просто спілкуєшся з близькими за духом людьми, і в такий спосіб уже з’являється певна тональність. «Неформат» – це ті ж самі розмови, але в студії. Це, зрозуміло, накладає певний відбиток на спілкування – не можна використовувати ненормативну лексику», – зазначив Єгоров.

Цінність «Неформату» полягала в тому, що Єгоров просто пояснював соціально-культурні феномени, керуючись власним досвідом. Чому завжди існуватиме непорозуміння між альтернативою та попсою (у негативному значенні цього слова)? Тому, що людина, яка у 90-х боса та гола приїжджала до продюсерів у столицю, грала в кабаках для бандитів, щоб якось заробити, або «спала» із потрібними людьми, важко та довго підіймалася кар’єрними сходами, не зможе зрозуміти, чому її продукт є штучним та не має художньої цінності. Вона не розуміє, як босяки з гітарами, які грають агресивну музику та співають метафізичні пісні, можуть захоплювати мізки та серця молоді.

«Бар “Чорний Кіт”»

Ток-шоу «Чорний кіт» проіснувало з 1993 до 1998. Придумав його режисер Олександр Бар, а ведучим був епатажний шоумен, композитор й автор пісні «Стильний чувачок» Костянтин Гнатенко.

Останній запрошував на передачу як мегазірок, так і маловідомих тоді виконавців, які тільки почали добиратися до Олімпу Слави.

Костянтин робив досить незвичні інтерв’ю. Інколи вони були банальними, ніби Дудь запитує про зарплати, а іноді на екрані демонстрували авангард та хаос. Музиканти бриньчали на гітарах і паралельно розмовляли про красу людського тіла з культуристом у спідній білизні.

В одній із передач Костянтин освідчився поп-діві Ірині Білик та заявив про своє бажання мати від неї дітей. Хоча Гнатенко ніколи не приховував своєї орієнтації: його вважають одним із перших українських геїв, який зробив камінг-аут.

«СВ-Шоу»

З 97-го року громадяни активно обговорюють ток-шоу СВ, яке веде 25-річний Андрій Данилко, тобто Вєрка Сердючка. Весела провідниця з Полтавщини в яскравому вбранні разом із мовчазною Гелею (Радміла Щоголєва) в антуражі вагона поїзда, який найчастіше для пострадянських людей асоціювався з поїздкою на відпочинок, віртуально «роздягала» запрошених гостей.

У затишній атмосфері з постмодерністським гумором Данилко спілкувався з тогочасними співаками не як із зірками шоубізу, а як із простими людьми. Це подобалося пересічним громадянам, які ніби самі діставали змогу комунікувати з небожителями на «ти» без зайвого пафосу. Ба більше, Сердючка була втіленням пострадянського колориту із суржиком, арго та кітчевим одягом.

Спальний вагон відвідали Тетяна Овсієнко, Олексій Глизін, Людмила Гурченко, Олег Скрипка, Любов Поліщук, Михайло Пуговкін, Борис Моїсеєв та багато інших.

Як розповідав Данилко, жодного сценарію не існувало. Кожен новий гість – це нова імпровізація. А тому деякі серії наповнені аграрним декадансом та пасторальним бед-тріпом.

Завдяки «СВ-шоу» Вєрка Сердючка стала народним героєм: її любили, вона була національним культурним брендом.

«Кунсткамера»

1 жовтня 2002 року «Новий канал» запустив розважальну програму «Кунсткамера», створену на основi оригiнальної iдеї компанiї «Columbia» із використанням вiдеоматерiалiв про надзвичайнi iсторiї.

Це був справжній телеприхисток для всіх, хто полюбляв дивитися передачі про дивакуватих людей, обскурні національні традиції, прибульців в Україні та інші містичні речі, які лякали й захоплювали.

Водночас ця передача не була трешовою. Журналісти працювали з відеоархівами, їздили у відрядження, щоб зняти сюжети про цікавих людей з усього світу, а не просто розповідали про те, як сірі чоловічки крадуть цеглу в жителів Яблунівки.

Ведучим «Кунсткамери» за 2002-2006 роки був Валерій Сараула. Після «Нового каналу» він вів шоу «Паралельний світ» зі схожою концепцією на СТБ.

У будні «Кунсткамеру» показували у вечірній час – після 22:00. Якщо не встигав/-ла подивитися, то можна було переглянути повтор на вихідних.

«Територія А»

Цю легендарну передачу 90-х та початку нульових не можна не згадати. Молодь дізнавалася про музичні новинки завдяки «Території А» на телеканалі ICTV. Це був перший і єдиний на той час щоденний музичний хіт-парад.

Єдиним способом проголосувати за улюбленого виконавця було надіслати листа на пошту. Надходили вони мішками в прямому значенні цього слова.

Ведучою програми стала Анжеліка Рудницька, яка не залишила посаду, ставши шеф-редакторкою проєкту. Пізніше вона розпочала сольну кар’єру завдяки поету, художнику та продюсеру «Території А» Олександру Бригінцю.

«Територія А» надала змогу українцям почути пісні Ірини Білик, Юрка Юрченка, «Фантома 2», «Аква Віти», «Входу у змінному взутті», «ВЙО» та інших.

«Зона ночі»

На годиннику 00:00. На «Новому каналі» з’являється заставка передачі «Зона ночі», грає швидкий IDM, екраном повзають коти.

Чому присвячена ця програма? Містиці? Еротиці? Ні, науці.

Заспокійливим голосом диктора Київнаукфільму розпочинається фільм про флору Дніпра: «Вітер колихає оксамитові трави. Короп іде на нерест». Ти розумів, що все чудово у твоєму житті.

Перший випуск датовано 1 березня 2001 року. Ведучими до 2005 року були Леонід Веселков та Oksi. Потім їх замінили Олег Буренін та Вадим Ярошенко.

Програма виходила з вівторка до п’ятниці. У ній демонстрували фільми Національної кінематеки України (Київнаукфільм), показували зарубіжні документальні фільми та програми («Портрет» –Biography, 1987, A & E Networks).

У 2007 році керівництво телеканалу ухвалило рішення показувати лише українські документальні фільми виробництва «Київнаукфільм».

У 2010 році програму видозмінили. У документальний блок додали фільми Міністерства культури й туризму України. Чорних котів замінили нічне місто, трафік і жовто-зелені фігури. У 2011 році з’явилася нова ведуча – Ольга Цибульська.

З 2013 до 2020 програма виходила в записах. А з 2020 року її замінила передача «Новий погляд».

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь