Спецпроєкти

Сучасні українські митці та мисткині, творчість яких не залишить вас байдужими


Не варто думати, що українське мистецтво обмежується роботами Марії Приймаченко або Катерини Білокур. Ось сучасні українські митці та мисткині, за творчістю яких варто слідкувати.

Митці і мисткині, які роблять сучасне українське мистецтво тут і зараз

Сергій Майдуков

Сергій Майдуков

Сергій Майдуков
Джерело: Facebook

Ілюстратор родом з Донецька, який з 2005 року живе в Києві. Власне, творчість Майдукова здебільшого і присвячена українській столиці: серії київських листівок про важливі місця міста, зокрема закинутим будівлям; проєкт про карантинний Київ 2020-го з іншими художниками тощо.

Роботи Сергія можна побачити в українському Esquire та зарубіжних виданнях The New Yorker, Washington Post, New York Times, The Guardian, The Architectural Review.

Роботи Сергія Майдукова
Джерело: Facebook
Роботи Сергія Майдукова Джерело: Facebook
01/4
Роботи Сергія Майдукова
Джерело: Facebook

Майдуков створював дудл до Дня Незалежності України у 2017-му та оформлював книжку «Розстріляне Відродження» для видавництва «Основи».

З останніх робіт Сергія, на які варто звернути увагу – артбук KYIV by Sergiy Maidukov видавництва IST Publishing. Це київська візуальна історія, що складається з ілюстрацій та скетчів, створених Майдуковим з 2018 до 2021 років. Атмосферне видання про столичних поспіх та настрої київських вулиць.

KYIV by Sergiy Maidukov

KYIV by Sergiy Maidukov
Джерело: сайт IST Publishing

Виданню передує передмова журналіста Олексія Тарасова і його розмова з митцем. Тексти в артбуці подаються українською та англійською мовами. 

Божена Чагарова

«Убога дівчинка, нещасна калічка», – так пише сама про себе 36-річна мисткиня Божена Чагарова з села Вчорайше на Житомирщині, не маючи на меті викликати жалість чи співчуття.

Божена створює доволі нетипові картини, вишиваючи їх хрестиком. Це не тільки звичні багатьом ікони чи пейзажі, які асоціюються з цим видом рукоділля. Полотна Чагарової – поєднання архетипних героїв народних казок, мультфільмів тощо та цитат арт-критиків, уривків творів класиків, книги яких дівчина не завжди може прочитати.

Робота Божени Чагарової
Джерело: Facebook

Мисткиня живе з параноїдальною шизофренію, тому навіть не може кудись їздити – поїздки суттєво погіршують її стан. Їздить за нитками та полотнами її батько Валерій Чагаров. Також чоловік шукає доньці книги, якими вона зацікавилася – проте навіть у книжкових райцентру вони є не завжди, а в родині довгий час не було навіть комп’ютера та інтернету.

Власне, з творчості Божени – її полотен і текстів кількарічної давнини – випливає проблема великої частини українського суспільства – прагнення до знань, які не завжди можливо здобути. Відсутність доступу до інтернету, книжкових з великим вибором літератури – те, з чим досі стикаються мешканці невеликих поселень.  

Робота Божени Чагарової
Джерело: Facebook

З текстів Чагарової:

«Прочитала в журналі “Кореспондент” міркування Віктора Пінчука: “Но у всех должны быть равные возможности, равный доступ к образованию, здравоохранению”. Хто проживає у сільській місцевості апріорі не може мати “рівних можливостей” з тими, хто проживає в місті.

Щодо “равного доступа к образованию”. Читаю інтерв’ю Святослава Вакарчука: “Одна из моих настольных книг – “Моральные письма к Луцилию” Сенеки. Очень сильная вещь”. Хто такий Луцилій? Чого йому Сенека писав моральні листи? Де мені в сільській глухомані найти таку книгу?

Живе на планеті Земля дуже добра і приємна людина, винороб Роберт Гулієв і каже мені в журналі “Новое время” (12 августа 2016, №29): “Сейчас читаю Жозе Сарамаго “Слепота”. Достоевский отдыхает. Непростое чтиво. Но эту вещь надо каждому из нас прочитать”. Так я цим перейнялася, що поїхав мій тато автобусом у Житомир за 100 кілометрів по цю книгу. А в книгарні про такого автора і не чули».

Творчості Божени присвячена книжка Поліни Ліміної «Божена Чагарова. Діалектична матриця». Поліна працювала в арт-центрі «Я Галерея», куди завітав Валерій Чагаров, аби показати роботи доньки. Надихнувшися полотнами, Ліміна поїхала до села Вчорайше – познайомитися з мисткинею та врешті розповісти про її творчість великому колу людей.

Поліна Вербицька

Поліна Вербицька

Поліна Вербицька
Джерело: Facebook

Київська мисткиня, яка найбільше відома завдяки своїм моторошним скульптурам і прикрасам з полімерної гліни та силікону. 

Серед її робіт можна знайти гіперреалістичні голови людей різного віку (найбільшу популярність мають голови бабусь, як каже сама Вербицька), прикраси у вигляді людських органів та частин тіла – очей, пальців, грудей, щелеп тощо. 

Скульптура Поліни Вербицької
Джерело: Etsy

От що Поліна каже про мистецтво і його зв’язок з особистим:

«Десь чула, що мистецтво народжується на межі любові і страху. 

Також чула, що погане мистецтво майже завжди особисте, а уявити щось гірше за погане особисте мистецтво в принципі важко.

Страх і любов – мої сенсоутворюючі наративи, завжди були такими. І все, що я роблю, відбувається на цій шкалі – то ближче до чогось одного, то балансуючи посередині. 

Я не розумію, як мистецтво можете не бути особистим. Найбільша і найважливіша драма життя проходить непоміченою, прихованою від чужих поглядів чашею черепу, м’яким желе з нейронів і скільки не препаруй, її не побачиш, не торкнешся і не виміряєш, бо все є суб’єктивним, а мірою речей є суб’єкт».

Прикраси Поліни Вербицької
Джерело: Еtsy

Придбати прикраси чи скульптури художниці можна на Еtsy.

Олександр Глядєлов

Олександр Глядєлов

Олександр Глядєлов
Джерело: Facebook

Український фотограф-документаліст, який народився у Польщі, та більшу частину життя провів у Києві, куди переїхала його родина. Фотографувати почав під час подорожі з друзями на Памір, і відтоді – більше 30 років – майже ніколи не полишає камери.

Олександр документує війни, бездомну малечу, наркозалежних, наслідки епідемій. На його світлинах – все те, що знищує людство і, власне, є результатом людської (без)діяльності.

Світлини Олександра Глядєлова
Джерело: Facebook
Світлини Олександра Глядєлова Джерело: Facebook
01/4
Світлини Олександра Глядєлова
Джерело: Facebook

Глядєлов не надто любить питання на кшталт «Про що ваша виставка?» або «Що розповідають ваші фотографії?». Та сам пояснює: його роботи насамперед про людину, про стан світу, добро та зло, а не про композицію чи майстерність друку.

У 2020-му Олександр отримав Шевченківську премію в номінації «Візуальні мистецтва» за проєкт «Карусель». Виставка, яку можна було подивитися у столичній галереї «МАЯК», поєднала світлини з різних періодів: 90-ті, серія світлин з колоній та лікарень, документування війни на Донбасі. 

Глядєлов майже завжди знімає на чорно-білу плівку 35мм, рідко віддаючи перевагу кольоровій плівці. Крім того, митець сам проявляє та друкує свої фотографії.

Євгенія Білорусець

Художниця, письменниця та фотографиня Євгенія Білорусець почергово живе в Києві та Берліні. Своєю творчістю мисткиня об’єднує власне мистецтво, суспільство та медіа, створюючи документальні фоторепортажі на важливі та болісні теми.

У 2018-му у видавництві IST Publishing вийшла перша книжка Білорусець «Щасливі падіння» – про жінок, які по-своєму пережили або досі переживають війну на сході України. Книжка отримала німецьку «Міжнародну літературну премію».

Цьогоріч світ побачила друга книга – «Цикл лекцій про сучасне життя тварин» (IST Publishing), присвячена становищу тварин у суспільстві, їхньому захисту та людям, які змінюють життя наших чотирилапих друзів на краще.  Книжка заснована на серії інтерв’ю Білорусець і на зроблених нею світлинах.

Світлини Євгенії Білорусець
Джерело: Facebook
Світлини Євгенії Білорусець Джерело: Facebook
01/4
Світлини Євгенії Білорусець
Джерело: Facebook

Обкладинка: колажі з робіт Сергія Майдукова, Божени Чагарової, Поліни Вербицької та Євгенії Білорусець

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь