Грішники будуть покарані. Всі фанатіють від серіалу «Поклик пекла» – чи дійсно він вартий уваги?
Тільки-но історія з «Грою в кальмара» трохи стихла, як найпопулярнішим на Netflix знову став корейський серіал. Цього разу – «Поклик пекла» від режисера й сценариста Ен Сан Хо. Серіал є екранізацією однойменного коміксу, він уже побив рекорд «Гри в кальмара» за переглядами.
Подивилися «Поклик пекла», пояснюємо, що в ньому особливого та чи варто його переглядати.
Про сюжет
Обережно, можуть бути спойлери. Кінцівку не спойлеримо.
Події відбуваються у 2023-му.
Починається серіал із того, що кілька друзів у сеульському кафе дивляться відео на ютубі. Миловидний чоловік із ролика розповідає про випадки кари людей. За його словами, до грішників приходить ангел і каже пророцтво – передбачає, коли саме вони помруть, до хвилини. Також у ролику показується розправа над людиною, яку вчиняють посланці з пекла.
Неподалік від компанії, яка сперечається, чи є відео правдою, сидить чоловік. Він зі сльозами на очах дивиться на смартфон, який труситься в його руках. Він зважає тільки на дату – 10 листопада, четвер. 10 листопада, четвер.
Уже за кілька секунд, розбивши вітрину кафе, до приміщення вриваються пекельні монстри, які скидаються на не дуже старанно намальований симбіоз Галка й Кінг-Конга. Чоловік намагається тікати, та кінець передбачуваний. Трощачи автівки, будівлі й асфальт, істоти з пекла спочатку б’ють до напівсмерті, а потім буквально спалюють нещасного на очах у переляканих перехожих, які, попри переляк, не забувають знімати відео.
Жертвою істот виявляється 36-річний розлучений Чу Мін-хун, який жив неподалік від кав’ярні. Згодом з’ясовується, що чоловік не безгрішний – втім, як й інші жертви пекельних створінь.
Юнак, який розповідав про божу кару та пекло – це Чон Джин Су, лідер релігійної організації, яку багато хто називає сектою – «Нова правда». Вона існує з 2012-го.
Подейкують, що спільнота співпрацює зі «Стрілою» – радикальною організацією, від зв’язків із якою відхрещується Чон Джин Су. «Стріла» зливає дані «грішників» та їхніх родичів і закликає погіршувати покарання для них. Учасники радикальної спільноти й самі знаходять злочинців та скоюють самосуд – іноді записують це на камеру, змушуючи злочинця вибачатися за скоєне та визнавати вину перед Богом.
Сам Чон Джин Су розповідає, що помста у вигляді вбивства чекає тільки на грішників. За його словами, люди забагато грішать, виправдовуючи свої вчинки травмами, психічними розладами, дією алкоголю.
«Бог знайшов спосіб напряму показати, що таке пекло, – каже Чон Джин Су. – Він хоче, щоби ми стали більш праведними».
«Нова правда» після покарань грішників стає все популярнішою, а Чон Джин Су взагалі вважається пророком. Він виступає на телеканалах, пояснює, чому Бог карає винних, і розповідає, що «Нова правда» зібрала перелік гріхів більш як сотні людей, яких покарали посланці пекла.
У те, що людей дійсно карає Бог, не надто вірять правоохоронні органи. Розслідувати справу та з’ясовувати, що приховує «Нова правда», береться детектив Джин Кен Хун. Його донька Хо Джун, до речі, ходить на проповіді релігійної організації й довіряє Чон Джин Су, який врешті піштовхує її на злочин (спойлерити деталі не будемо).
Потім починається божевілля: представники «Нової правди» пропонують жінці, яка дістала попередження, кілька мільйонів за стрим її кари; у Стрілі зливають дані дітей «грішниці», а подивитися на її смерть за великі гроші приходять люди в масках, які сідать у перші ряди. Ще зовсім підлітки, які теж спостерігають за «виявленням волі Господа», стають на коліна після того, як нещасну спалюють посланці пекла.
Що далі?
Після третьої серії з’являється враження, що ми дивимося новий сезон серіалу: кілька ключових персонажів із перших серій зникають, а оповідання перемикається на нового героя.
Лідер секти Чон Джин Су – насправді доволі плаский, хоча міг би вийти цікавим. Наприкінці третьої серії ми дізнаємося його передісторію, і вся містифікація відразу зникає – хоча мала б тільки розігратися. Зникає й сам герой (тут без спойлерів), тільки-но інтерес до нього сягає піку й нам хочеться дізнатися про нього трохи більше. Суб’єктивно хотілося б, щоб ця сцена була ближче до фіналу – а маємо обірвану сюжетну лінію й трохи розчарування.
«Нова правда» з четвертої серії – сюжет починається за кілька років після подій третьої – стає ще більш впливовою, завойовує нових прибічників і тепер змушує всіх, хто дістав попередження про смерть, на камеру каятися у власних гріхах. Прибічники «Нової правди» відтепер не приховують, що вони зі «Стрілою» з однієї тусовки. Також ми дізнаємося про організацію «Сода» – вона допомагає таємно ховати трупи тих, кого забрали до пекла, щоб стріловці не цькували цих людей як грішників і не чіпали їхніх родичів.
Після третьої серії серіал ніби трохи знижує напруження, вивертаючи його на максимум вже в останній серії. Враження, що варто було розбити його на два мінісезони, не полишає; крім того, зникнення харизматичних персонажів не грає серіалу на руку. Трошки дратують кліфхенгери наприкінці кількох серій, зокрема й останньої (натяк на другий сезон), та це не найбільш бісяче в серіалі.
Що в підсумку?
Суб’єктивна думка – серіал нормальний. Так, саме нормальний – на видатний він не тягне, та й ми бачили значно цікавіші корейські фільми та серіали.
«Поклик пекла» затягнутий, місцями нелогічний і доведений до абсурду. Поділ на протагоністів й антагоністів чорно-білий, а релігійні фанатики такі ж безликі, як у Стівена Кінга – просто схиблені люди, які ладні творити зло попри здоровий глузд – вбивати старих, хворих і немічних, переслідувати й цькувати дітей тощо.
Щоб показати, що радикалізм вбиває критичне мислення й позбавляє банальне співчуття, у серіалі є багато жорстоких сцен (знущання з хворої жінки з боку підлітків) та таких, що пробивають на сльозу (історія матері-одиначки, розтягнута на цілу серію). Й іноді цих сцен якось забагато – це дійсно змушує переживати за героїв, та водночас стає зрозуміло, що вони покликані просто викрутити твої почуття на максимум.
Серіал в основі своїй має доволі просту мораль: кожна людина принаймні раз у житті робила щось, що можна назвати гріховним, та це не стає вирішальним в її долі. Немає божої кари за гріхи – якісь нещастя та хвороби трапляються рандомно, і від цього не захищений ніхто.
Утім, може, саме такий простий посил зараз і потрібний суспільству, у якому досі культивуються забобони на кшталт «хвороби даються за гріхи», «у тебе в житті все так погано, бо тебе карає Бог». Розуміння того, що нещастя трапилося не як небесна кара, а просто такий збіг, не покращує життя, та принаймні не підбурює бажання звинувачувати себе самого/-у й згадувати примарні гріхи.
Звісно, це не єдине, над чим можна замислитися під час перегляду. У «Поклику пекла» розкривається жорстокість людей, яку легко плекати за допомогою ЗМІ та соцмереж. Зливання інформації про жертв, цькування та розправа над ними нагадують реальні випадки, хай і не підкріплені релігійними переконаннями – наприклад, викладання даних дівчат, які колись знімалися в порно або викладали оголені фото, активістами російської екстремістської спільноти «Чоловіча держава».
Зливи особистих даних та заклики до цькування завдяки соцмережам стали масовими, і це дійсно змушує багатьох боятися за своє здоров’я та життя. У серіалі цей момент також непогано розкритий: герої вимушені ховатися, адже розуміють, що їхня безпека під загрозою, коли на них полюють божевільні фанатики, і незрозуміло, хто насправді може виявитися зрадником.
Згадаємо й про смертну кару та ставлення до неї. У серіалі роль катів виконують «вищі сили», та їхню волю активно підтримують активісти. Останні цькують приречених на смерть за гріхи, скоєні за життя. Релігійні фанатики радіють покаранню інших, спостерігаючи за вбивством людей, – і тут мимохіть згадуєш Камю з його «Роздумами про гільйотину», розуміючи, що питання етичності кари навіть для вбивць досі залишається відкритим моральним питанням, яке для себе деякі герої серіалу вже необачно закрили.
Також у серіалі порушена тема усвідомлення власної смертності/смерті близьких і її прийняття. Це питання, на жаль, актуалізувала пандемія. Як змиритися з тим, що близька людина приречена на смерть? Як триматися, коли сам розумієш, що незабаром помреш? Чітких відповідей серіал не дає, та ніби нагадує: так, ми всі смертні й не можемо передбачити, коли саме життя добігатиме кінця. Як не можемо передбачити момент, у який це стане відомо – тут згадуємо ангелів, які попереджають героїв серіалу про смерть, порівнюючи цих посланців, наприклад, з лікарем, який повідомляє пацієнту про смертельний діагноз.
Чи варто дивитися?
Власне, чому б ні – знятий він непогано, є дійсно захопливі моменти, і ви напевне знайдете над чим замислитися. Не очікуйте від «Поклику пекла» рівня «Олдбоя» чи тої ж «Гри в кальмара» (хоча не заперечуємо, що вам може сподобатися більше, адже все суб’єктивно), та скоротати вечір-два за ним – не найгірший варіант дозвілля.
І так, судячи з рейтингів та хліфхенгера наприкінці останньої серії, продовження не за горами – і насправді доволі цікаво, чим здивує другий сезон.
