Спецпроєкти

Про годинник, що цокає, варто забути: чому репродуктивне насильство має зникнути


Якщо ви дівчина старше від 20 років, велика ймовірність, що хоча б раз у вас запитували, чи плануєте ви дітей і коли саме. У кращому разі (хоча тут теж спірно) це запитують родичі чи лікарі, у гіршому – сторонні люди, яких взагалі не обходить, чи хочете ви народжувати.

Подібні нав’язливі запитання або примус народжувати/не вагітніти, відмова від контрацепції або таємне зняття чи прокол презервативу, відмова лікарів робити аборт, вмовляння залишити дитину чи позбутися її – усе це прояви репродуктивного насильства. 

Подібна поведінка з боку інших заважає дівчині/жінці самостійно ухвалити рішення щодо народження дитини. Втім, репродуктивне насильство з боку жінки також може існувати – якщо вона, наприклад, відмовляється від протизаплідних і не каже про це партнеру.

Пояснюємо, яким буває репродуктивне насильство та чому у 21 столітті йому не місце.

Репродуктивне насильство

Є кілька форм репродуктивного насильства:

  • примус до вагітності;
  • саботаж проти контролю народжуваності;
  • контроль вагітності.

Примус до вагітності:

Це тиск на дівчину/жінку, щоб вона завагітніла чи, навпаки, не вагітніла. Партнер, який хоче продовжити рід, може тиснути морально, відстежувати менструальний цикл дівчини, щоб розуміти, коли в неї овуляція, наполягати на візиті до гінеколога. Якщо ж чоловік не бажає, щоб партнерка народжувала, він може нав’язливо пропонувати стерилізуватися, вживати протизаплідні тощо.

Примушувати швидше народити можуть не тільки партнери, а й, наприклад, деякі лікарі. Йдеться про моральний тиск, іноді доходить і до залякувань.

«Я мала проблеми з щитовидкою: мені поставили діагноз гіпертиреоз, – розповідає 24-річна Катя. – Звісно, я лікувалася, а паралельно ходила й до інших лікарів, бо злякалася, що маю ще якісь проблеми зі здоров’ям. Коли відвідала гінекологиню, вона почала казати, що мені треба якомога швидше народжувати, хоча тоді в мене навіть не було постійного партнера, про що я розповіла. А ендокринолог казав, що, доки щитоподібна залоза не в порядку, мені не варто вагітніти й виношувати дитину».

Сюди ж належать і коментарі родичів, які також можуть впливати на рішення дівчини/жінки народжувати.

«Моя мама насправді боялася, що я завагітнію рано, ще у школі – а тоді я навіть не мала ні з ким сексу, – каже 29-річна Олена. – Та це не заважало їй згодом нагадувати мені раз у кілька місяців, що вона хоче онуків. Коли я відповідала, що ще не готова до дітей, вона натурально ридала й казала, що не хоче залишитися без онуків, доводячи й мене до стану істерики. Дітей в мене досі немає, і мама вже запитує про це рідше, хоча подібні ситуації зі сльозами повторюються».

Саботаж проти контролю народжуваності:

Він передбачає таємну відмову від контрацептивів або навмисне їхнє пошкодження. Жінки можуть не казати партнеру, що перестали пити протизаплідні, так само таємно відмовлятися від внутрішньоматкових спіралей чи вагінальних кілець. 

Чоловіки ж можуть знімати презервативи під час сексу без згоди партнерки (це називається стелсинг), пошкоджувати їх або просто брехати, що надягли кондом, хоча не зробили цього.

«Якось ми з хлопцем займалися сексом, і я виявила, що він не надягнув презерватив, – розповідає 27-річна Яна. – Я попросила його принаймні не кінчати в мене, а він усміхнувся і сказав: ну тоді ти ж від мене нікуди не подінешся».

Стелсинг частково є забороненим на законодавчому рівні. Наприклад, у штаті Каліфорнія нещодавно ухвалили закон, що передбачає громадянську відповідальність за стелсинг (матеріальну компенсацію).

Уже кілька років у Німеччині та Великобританії зняття презервативу без згоди партнерки заборонено. У Німеччині офіцера поліції засудили за стелсинг до восьми місяців умовно та штрафу понад 3 тисячі євро.

Контроль вагітності:

Це спроби змусити партнерку зберегти або перервати вагітність. Погрози, примус, шантаж – усе це методи, до яких вдаються, щоб контролювати вагітність дівчини/жінки. 

Є суміжні з репродуктивним насильством поняття. Наприклад, контроль народжуваності – регулювання народжуваності на рівні держави. Йдеться про заохочувальні до народження дітей програми, часткову або повну заборону абортів, примусову стерилізацію та заборону народжувати більш ніж одну дитину. Заборона абортів діє в Польщі, і проти неї активно протестують громадяни. А донедавна в Китаї в родині заборонялося народжувати більш як одну дитину (за деякими винятками) – та у 2016-му програму скасували, дозволивши народжувати двох малюків.

Чому репродуктивне насильство й контроль народжуваності мають зникнути?

Є поняття репродуктивного права. Це право всіх людей незалежно від статі знати про безпечні, ефективні та доступні засоби регулювання народжуваності; право на безпечні вагітність і пологи.

До деяких аспектів репродуктивного права належать права дівчат і жінок на аборт; відмова від примусової стерилізації чи примусового контролю вагітності; право робити вільний вибір щодо репродуктивного здоров’я. 

Приклади країн, у яких існує контроль народжуваності, не найкращі. У Польщі, де цьогоріч заборонили навіть аборти плоду з вродженими дефектами, померла породілля. Причиною смерті став сепсис: лікарі відкладали переривання вагітності, хоча у плода були дефекти, несумісні з життям. Після цього в багатьох польських містах відбулися протести проти заборони абортів під гаслом: «Більше жодної».

Через заборону на аборти дівчата та жінки з Польщі їздять до інших країн, де переривання вагітності дозволено, або просять когось таємно передати їм таблетки для медикаментозного аборту. 

У СРСР якийсь час аборти теж були під забороною. Тактика держави щодо заборони не спрацювала: замість підвищення народжуваності зросла кількість підпільних небезпечних переривань вагітності, і згодом аборти знову дозволили.

Якщо йдеться про примус до вагітності та подібні речі, згадаємо, що права людини зараз є найвищими цінностями. У 21 столітті, коли питання рівноправ’я статей постає все частіше, всі повинні мати можливість робити вільний вибір. Самостійно вирішувати, чи хочеться народжувати дитину (чи кількох дітей), брати дитину з дитбудинку або взагалі зайняти позицію чайлдфрі. Це рішення не повинно залежати від думки суспільства, лікаря (якщо це не медичні протипоказання до народження, які загрожують життю дівчини/жінки), родичів тощо.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь