Симуляція світу, філософія людини та bullet-time. Згадуємо культову «Матрицю» і її вплив на культуру та науку
21 грудня в український прокат виходить четверта частина відомої франшизи «Матриця» сестер Вачовські. Поки фанати чекають із нетерпінням продовження кіберпанкової антиутопії, ми згадаємо, як оригінальна трилогія вплинула на світову культуру, філософію та науку.
Гіпотеза симуляції та «Матриця»
Матриця вплинула не тільки на популярну культуру, але й на філософію та науку. Вчені замислилися над тим, чи може реальний світ бути комп’ютерною симуляцією. Звичайно, що тема віртуальності нашої реальності існувала задовго до появи фільму «Матриця». Можна згадати твори фантастів Філіпа К. Діка («Убік», «Три стигмати Палмера Елдрича»), Станіслава Лема («Футурологічний конгрес»), Ніла Стівенсона («Снігопад»). Також замислювалися над тим, чи є наша реальність сном, філософи Чжуан-цзи та Декарт. А соліпсизм став однією з індуїстських течій. Послідовники вірять у те, що ми існуємо вві сні богів.
У 1998 році робототехнік Ганс Моравек сформулював «гіпотезу симуляції», а пізніше шведський філософ Нік Бостром доповнив її, зазначивши, що «технологічно зріла, постлюдська цивілізація матиме величезну обчислювальну потужність». У результаті можливий один зі сценаріїв:
- людство не досягне «постлюдської» стадії;
- постлюдська цивілізація створить симуляції людських світів;
- ми живемо в одній із комп’ютерних симуляцій.
Звичайно, що «Матриця» підняла «гіпотезу симуляції» на новий рівень. Нею зацікавилося все більше вчених та навіть міських божевільних. Про гіпотези останніх можете подивитися документальний фільм «Збій у матриці» Родні Ашера.
У червні 2016 р. американський підприємець Ілон Маск заявив, що ймовірність того, що ми живемо в комп’ютерній симуляції, становить «мільярд до одного». А технічний директор Google у сфері штучного інтелекту Реймонд Курцвейл припускає, що, можливо, «увесь наш Всесвіт – науковий експеримент молодшекласника з іншого всесвіту».
«Космолог Алан Гут із Массачусетського технологічного інституту вважає, що Всесвіт може бути реальним, але водночас є лабораторним експериментом. Згідно з його гіпотезою, наш світ створений надрозумом – подібно до того, як біологи вирощують колонії мікроорганізмів. Немає нічого, що заперечувало б можливість створення всесвіту в результаті штучного Великого вибуху», – говорить Гут.
Певно, що в кожного з учених знайдуться свої аргументи.
Філософія «Матриці»
Матриця досліджує складні філософські теми, які безпосередньо або завуальовано представлені у фільмі. Наприклад, на початку фільму Нео ховає дискету з вірусом у книжці «Симулякри і симуляції» французького філософа Жана Бодріяра. Він вважав, що в сучасному світі люди створюють симулякри (копії), які опосередковано схожі на відомі нам реальні предмети та явища, але мають зовсім інші властивості.
До речі, сам Бодріяр не погоджувався з ідеями «Матриці». Так він казав в одному з інтерв’ю:
«Тут, безперечно, сталось якесь непорозуміння; саме із цієї причини я досі волів не висловлюватися публічно щодо “Матриці”. До речі, представник братів Вачовскі зв’язувався зі мною у зв’язку із цією першою сценою та пропонував взяти участь у наступних; ідея абсолютно неможлива! По суті, у цьому разі постановники помиляються так само, як нью-йоркські художники-симуляціоністи 1980-х років. Вони сприймають гіпотетичну віртуальність за даність і перетворюють її на зримий фантазм. Однак головна відмінна риса віртуального світу полягає саме в тому, що про нього не можна говорити в категоріях реальності», – вважав Бодріяр.
Звичайно, що творці «Матриці» докладно розкривають філософську антропологію. «Людина» та «людське» є центральними поняттями фільму.
Чи може людина створити щось «нелюдське» та які властивості воно буде мати? Архітектор «Матриці» – машина, яку створила людина, а тому його поведінка є цілком людською. Він дає вибір Нео, але й оцінує як «безглуздий», тобто емоційно.
Архітектор зазначає, що версій матриць існувало багато. Були як райські, так і пекельні, але в жодній із них людина не була щасливою. Це відкриває двері до складного розуміння можливості існування утопій.
Цілком ірраціональною машиною є Меровінг, який зраджує іншу програму, колекціонує антиквар та створює естетично витончених убивць на кшталт охоронців-вампірів. Він чудово розуміє, що його мета функціонування як софту – це демонстрація людських слабкостей.
Загалом саме людськість Меровінга дозволяє йому здобути позасистемну владу, тобто можливість влаштувати такий собі «чорний ринок» у «Матриці».
Єдиним, хто намагається позбутися людяності, є Сміт, який ненавидить людей і бажає їх знищити. Він також постає проти свого виду, розуміючи, що ті залишаються рабами людей. Саме найважливіший елемент системи – її захист – може в результаті цю ж систему знищити.
Цікавим персонажем є провідниця Піфія, яка порушує таке питання: «Чи існує взагалі свобода волі або все детерміновано?». Її розмови з Нео вводять останнього в певний ступор, оскільки він не розуміє, як змінити сценарій перезавантаження «Матриці» і змінити багатолітній сценарій співіснування людей та машин.
У 1973 році американський нейробіолог Бенджамен Лібет вирішив перевірити, чи існує свобода волі. Він прикріпив до голови випробуваних датчики ЕЕГ, щоб зафіксувати збудження в корі мозку. А до руки – дроти електроміографа, щоб виміряти напругу м’язів. І дав просте завдання: зігнути руку та зафіксувати, коли виникло бажання це зробити.
Результатами експерименту було те, що рухова кора головного мозку була готова до руху руки за пів секунди до свідомого рішення. Наступні експерименти з використанням МРТ збільшили відставання свідомості до секунди й показали, що ділянки мозку, відповідальні за ухвалення рішення, починають об’єднуватися в мережу ще раніше.
Водночас поки ці результати стосуються лише фізичних рухів людини, а не прийняття складних рішень, які складаються з багаторівневих когнітивних процесів.
Про філософські ідеї, представлені в «Матриці», розповідають викладачі провідних університетів світу.
Наприклад, доктор філософії Кейт Уілсон розповідав про них у 2015 році під час відкритого показу «Матриці» на території Університету Газго в межах Наукового фестивалю Глазго.
Також пропонуємо вам ознайомитися з книжкою Вільяма Ірвіна «Матриця та філософія. Ласкаво просимо до пустелі реальності».
Матриця та сучасна культура
Хоча «Матриця» складається із запозичень, на неї вплинули численні твори популярної культури. Графічний роман «Невидимі» Гранта Моррісона подарував команду анархістів, які борються з таємними організаціями, що змінюють реальність. Водночас аніме «Привид у латах» – водоспад зелених символів та візуальний стиль. Фільм «Тринадцятий поверх» надихнув на осмислення теми віртуальності світу.
Ми бачили bullet-time в бойовиках Джона Ву. Водночас саме Матриця зробила все це культовим.
Звичайно, що сотні мульт- та телесеріалів пародіювали Матрицю так чи інакше. Науково-фантастичний мультсеріал «Рік та Морті», мабуть, висміяв усі нинішні сай-фай-твори, але «Матриця» та її ідеї завжди будуть у топі.
Ну і як можна обійти «Сімпсонів»?
Матриця знайшла своє продовження в коміксах та аніме, які значно розширили всесвіт, який створили Вачовські. Розповідаємо про те, що було до появи «Матриці» та як люди самі себе знищили через жадібність та жагу до влади. Також рекомендуємо ознайомитися.
Не можна обійти й тему моди «Матриці». Сестри Вачовські вміють стильно одягати своїх героїв. Дизайнер Кім Барретт чудово вловив футуристичні й агресивні фешн-тренди 90-х років. Його відома комбінація зі шкіряного пальто, масивних черевиків та крихітних сонцезахисних окулярів ще довго не полишала увагу дизайнерів. Через кілька місяців після виходу фільму у 99-му році Джон Гальяно створив свою колекцію високої моди, у якій були присутні довгі пальто, мікроокуляри та червоні сукні, для Christian Dior.
Костюми героїв були важливим елементом фільму, оскільки змогли підкреслити його фірмовий зелений стиль і продемонструвати войовничі й антиутопічні футуристичні теми. Цікаво, чи зможуть художники-костюмери повторити попередній успіх?
А поки нам залишається чекати прем’єри «Матриці: Воскресіння», щоб знову повернутися у фантасмагоричний світ, де надлюдиною можна стати, завантаживши код у голову. Чи буде він нам звичним? Ні, але точно буде новим та цікавим.
