Спецпроєкти

Подорожувати країною, народити дитину, зустрітися з друзями та полюбити себе завдяки тобі: українці діляться планами на переможне майбутнє


Війна – час, коли на поверхню виходять істинні бажання та цілі. Українці нарешті наважуються на сміливіші вчинки й прагнення. Кардинальне переосмислення цінностей, жага жити на повну та будувати плани — іще одна причина бути вдячними нашим захисникам. 

Українці поділилися інсайтами, які допомогла усвідомити війна, і розповіли, що неодмінно зроблять, коли настане Перемога. На це їх надихнули зусилля наших військових. 

Євген, 36 років

Зрозумів одну річ: машини й квартири більш обтяжують, аніж додають спокою та стабільності. Знаю кількох людей, які не змогли вчасно виїхати з Маріуполя, тому що боялися за свої будинки. Також чув історію про родину, яка не харчувалася нормально кілька днів, утім, відмовлялася продати недешеву машину. Але ж те, за що борються наші військовики, – це не квадратні метри й не кінські сили. Це щось набагато більше. І за це ми маємо бути вдячні. 

Моя вдячність полягатиме в тому, щоб робити розумні заощадження, а не вкладати все своє життя в будинок чи спортивну тачку, які не дають нічого, окрім кількох митей щастя. 

Олена, 28 років 

Мені завжди здавалося, що жінка має будувати родину, тому я час від часу докоряла собі за те, що замість побачень віддавала перевагу роботі чи хобі. Але після 24-го, коли подруги в телефонних розмовах співчували мені через те, що я вимушена переживати жахіття війни одна, раптом усвідомила: мені не страшно одній, бо я маю роботу й вона допомагає мені долати стрес, а ще переказувати кошти на потреби української армії, яка повертає наш дім. І це додає сил. 

Після війни більше не картатиму себе за щиру любов до своєї справи. Врешті-решт, це моя зброя. 

Катерина, 33 роки

У Європі я оселилася в будинку, що належить італійській родині музикантів. У вітальні в них стоїть фортепіано, і надвечір господар або його дружина нерідко розважають нас популярними мелодіями. Незабаром я планую повернутися додому і вже шукаю викладача гри на фортепіано. 

Мабуть, неправильно так казати, але саме війна подарувала мені бажання відкрити в собі нові грані. І мені бракує слів, щоб висловити свою вдячність військовим, які наближають для нас нове життя, більш усвідомлене та повноцінне. 

Кирило, 15 років

Я сумую за своїми однокласниками. Ми й без того два роки майже не бачилися через постійні карантини, а тепер усі розʼїхалися хто куди. Мрію, що, коли ми всі повернемося, то поїдемо разом у якийсь комплекс святкувати перемогу. Узагалі думаю, що нам треба частіше зустрічатися, адже незабаром ми закінчуємо школу. 

Тетяна Степанівна, 70 років

Я все життя багато подорожувала за кордоном і щиро любила це робити. А люди, які емігрували з України, узагалі здавалися мені дещо кращими, успішнішими. Але в лютому все перевернулося: я вперше не зраділа своїй подорожі до Європи, а згодом усвідомила, що життя в Україні особливе й різнобарвне і жодна еміграція не зможе його відтворити. 

Коли повернуся додому, планую відвідати Чернівці, Тернопіль, Камʼянець-Подільський. Виявляється, я так мало знаю про свою країну. Наші захисники й захисниці своєю боротьбою довели, що ми самі до кінця не розуміємо цінності свого скарбу, своєї батьківщини.

Ганна, 29 років 

Зрозуміла, що готова мати дитину. Зараз, здається, найгірший час, але тіло ніби прагне відроджувати нашу націю. Та й хіба не за це – наше майбутнє – борються наші захисники? 

Антон, 23 роки 

Після перемоги заведу собаку – акіта-іну. Я мріяв про це років із 12, але батьки не погоджувалися. А коли вже подорослішав і став жити окремо, боявся відповідальності, думав, що домашні тварини дуже обтяжують. Але, побачивши, як люди під обстрілами несли на собі великих собак, як ночували з домашніми улюбленцями в метро і підвалах, зрозумів: це не обтяження, а дружба. І мені терміново потрібен такий друг. 

Узагалі вважаю, що в країні, яку ми зараз відбудовуємо, має бути більше тваринок. Можу сміливо сказати, що саме військовим я завдячую здійсненню своєї мрії. 

Олена, 41 рік 

Я обовʼязково навчуся користуватися зброєю та пройду курси невідкладної допомоги. Вдячність нашим військовим безмежна, але вперше в житті я відчула себе безпорадною, коли усвідомила, що фізично не можу ні допомогти солдатам на фронті, ні захистити себе та близьких. Також обіцяю ще більше цінити труд наших захисників і захисниць. Вони наше все. 

Ми знову можемо планувати 

Здатність будувати плани та нові мрії — це та частинка буття, яку в українців відібрала війна. Але завдяки зусиллям військових ми знову можемо з більшою впевненістю дивитися у завтрашній день, а значить і пробувати себе у нових сферах, ставити амбітні цілі, мріяти, народжувати дітей, вчитися новому, заводити домашніх улюбленців. Це і є визнання роботи наших захисників і захисниць. 

Вдячність українським військовослужбовцям, дійсно, зростає з кожним днем, адже кожен відбитий населений пункт, кожне врятоване життя, кожен будинок — це ще один крок до нашого вільного майбутнього. Ми зустрічаємо людей у військовій формі на вулиці, у кафе та транспорті, на блокпостах, але часто не наважуємося висловити свої почуття. 

Саме тому ще у 2018 році в Україні запровадили національну кампанію подяки військовикам і ветеранам «Завдяки тобі». Вона закликає вітати ветеранів, військовослужбовців, рятувальників, військових і парамедикам  за допомогою простого жесту – прикладеної до серця долоні. Для захисників і захисниць цей жест значить так само багато, як і найщиріші слова подяки. До того ж саме жестова мова допомагає подолати ніяковість. 

Тож, коли зустрічаєте людину у військовій формі в кафе чи транспорті, на вулиці, блокпості чи деінде, прикладіть долоню до серця на знак подяки. Цей жест уже широко використовують співаки, артисти, блогери, політики й інші відомі люди. Крім того, у соціальних мережах триває онлайн-флешмоб, до якого долучається все більше вдячних українців.

01/5

Якщо ви теж бажаєте взяти в ньому участь, зніміть відео, у якому ділитеся словами та жестом подяки, або зробіть фото з прикладеною до серця долонею. Додайте до публікації хештег #завдякитобі — саме за ним користувачі соцмереж зможуть знайти фото- та відеоконтент із подяками нашим військовикам.

Дізнайтесь більше про ініціативу в соцмережах проєкту: Facebook, Instagram, YouTube, TikTok.

Завдяки українським військовим герої цієї статті нарешті можуть знову мріяти. Мрійте і ви — втілюйте амбітні плани, навчайтеся нового та цінуйте боротьбу тих, хто щодня виборює для вас таку можливість.  

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь