Veteran Hub перезапустився в Києві, відкривши простір на Подолі. Команда – про оновлений хаб, послуги, проєкти і потреби військових і ветеранів/-ок
Veteran Hub запрацював у 2018-му в Києві. Це був перший відкритий простір для ветеранів/-ок, де вони могли отримати психологічну та юридичну допомогу і консультації з пошуку роботи. Також у хабі допомагали бійцям інтегруватися у цивільне життя. Для цього зокрема розробили дослідження «Шлях ветерана», на яке досі спираються в роботі.
Тільки за перший рік до Veteran Hub звернулися три тисячі унікальних ветеранів, а звернень разом з повторними було майже 11 тисяч. Потреба у послугах зростала, тож хаб відкрив ще дві філії: у жовтні 2020-го – у Вінниці, а в листопаді того ж року – у Дніпрі.
На початку повномасштабного вторгнення команда тимчасово призупинила роботу. Було кілька причин: у просторі в «Олівці» стало небезпечно працювати через обстріли і його статус стратегічного об’єкта; крім того, частина команди долучилася до сил Оборони.
У лютому цього року київський хаб повноцінно перезапустили – простір відкрили в новій, більш зручній локації на Подолі. Зараз значно зросла кількість запитів, адже з’явилося набагато більше військових і ветеранів та їхніх родин.
Ми завітали до київського простору Veteran Hub напередодні відкриття і поговорили с керівником хабу Артемом Денисовим і керівницею відділу комунікацій Галиною Альомовою – про зміни в роботі після 24 лютого, нові запити та виклики і ставлення суспільства до військових/ветеранів/-ок.
Фото з відкриття нового простору на Подолі
Лютий – початок весни 2022-го: релокейт, робота онлайн і допомога родинам військових
До повномасштабного вторгнення команда готувалася: безпековий план погодили з партнерами, а частину критичної документації та техніки вивезли до вінницького хабу ще 16 лютого.
Після 24-го опорним центром на початку весни стала Вінниця: частина працівників/-ць поїхала саме туди. Кілька днів відвели на релокейт – і команда знов запрацювала онлайн, відповідаючи на дзвінки, яких було чимало.
– Величезна кількість запитів не була пов’язана з нашими класичними послугами, – згадує Артем. – Нас питали, куди і як виїжджати, де зупинитися, в кого шукати підтримки, як долучитися до війська. Ми стали інформаційним хабом: передавали інфу з відкритих джерел, яку перевіряли самостійно.
У березні хаб повноцінно відновив лінію роботи підтримки з повідомленням: «Поки ти дбаєш про нас, ми дбаємо про твоїх близьких».
– Тоді був великий запит від близьких і родин, – пояснює Галина. – Ми зрозуміли, що необхідні дружинам, партнерам/-кам, дітям та батькам військових. Вони змінюють свої ролі, перед ними постає багато викликів. Певний час до нас здебільшого зверталися саме близькі військових. Зараз ми знову працюємо для всіх.
Фото з відкриття Veteran Hub
Оновлення в команді та зміна контексту роботи
З лютого-березня велика частина співробітників/-ць хабу стали до оборони країни – когось мобілізували, хтось пішов добровільно. Сам Артем у березні-квітні теж був у складі добровольчого підрозділу. Тим часом перезапуск у Києві відкладався, а частина команди осідали в інших містах і країнах. Тож восени довелося створювати і хаб, і команду наново.
– По суті, ми набирали людей заново, – розповідає Артем. – Разом з тим мені здається, що ці зміни не є поганими, бо направду змінився і контекст, в якому ми працюємо. Формат роботи, який був до початку повномасштабного вторгнення, не задовольнятиме потреби, які є. Деякі ветерани/-ки знову набули статусу чинних військових, їхні родини стали родинами військових, і це суттєво змінює наповнення послуг. До нас прийшли нові люди зі свіжим новим поглядом, з новим контекстом – і, можливо, це буде навіть на краще.
Задачі команди – працювати з новими запитами і викликами, виходячи з потреб аудиторії. ЦА хабу залишилася незмінною, але кількість та репрезентація різних соціальних верст значно зросла:
«Ми і до того казали, що ветерани/-ки – це зріз населення, але зараз це дуже показово і відчутно. Нам треба постійно адаптуватися до змін, якщо ми хочемо бути ефективними – а ми хочемо».
Інклюзивність та pet-friendly простір: про новий хаб на Подолі
Новий простір Veteran Hub знаходиться на Верхньому Валу, 2А. Раніше київський хаб розташовувався на 20-му поверсі телецентру «Олівець». Влітку центр з безпекових міркувань законсервували.
Приміщення, яке підійде для хабу, шукали з серпня до середини грудня. Серед головних запитів – щоб новий простір був інклюзивним, безпечним і логістично зручним.
– У нас вже немає потреби у 800 квадратах приміщення, – пояснює Артем. – Цей простір майже вдвічі менший, але є достатнім. Головне, що при переїзді ми зберегли функціонал, і у нас навіть кухня з’явилася (усміхається). Також важливий безпековий момент – очевидно, що другий поверх безпечніший від 20-го, і неподалік хаба ми облаштували тимчасове укриття на випадок повітряних тривог.
У просторі є кілька зон:
- лекторій для проведення різних заходів (тут є зона відпочинку з диванами),
- кімната для загальних юридичних та психологічних консультацій,
- окрема приватна кімната для особистих психологічних консультацій,
- коворкінг, де ветерани/-ки можуть попрацювати або почитати.
Фото з нового простору Veteran Hub
Для ветеранів/-ок у хабі проводять безкоштовні заняття з англійської та йоги. Також працюють офлайн-групи підтримки дівчат і дружин, які чекають на коханих із війни. Крім того, зараз формується програма вечірніх і освітніх подій на весну.
Хаб, як і раніше, є pet-friendly – сюди можна приходити з собаками, котами та іншими тваринами, з якими безпечно перебувати в громадських місцях. Для них тут є мисочки зі свіжою водою та смаколиками.
Простір працює з 11:00 до 21:00 у будні і з 12:00 до 18:00 – у вихідні.
– Ми відкриті для ветеранів, ветеранок, членів їхніх родин, будь-кого, хто з цих аудиторій, хто потребує підтримки чи просто хоче побути в товаристві людей з суміжним досвідом, без оцінок, помовчати чи поспілкуватися, – каже Галина.
Про правила і цінності
У Veteran Hub залишається незмінним правило не вживати алкоголь та психоактивні речовини на роботі. За словами Артема, це є свідомим вибором команди:
«Ми маємо розуміти, що хтось з нашої ЦА може знаходитися в процесі контролювання вживання алкоголю, і зайві тригери, запахи не потрібні. Не вживати алкоголь у просторі не складно, і якщо хоча б одній людині це буде корисно – чудово. Я взагалі не думаю, що наша професійна діяльність і алкоголь – це цікаві ідеї в поєднанні. Те саме можна сказати про будь-які психоактивні речовини. Якщо ти лікуєшся і приймаєш пігулки, наприклад, седативні – просто треба сказати, щоб усі це розуміли».
У простір перевезли частину речей та меблів з попереднього приміщення. Ще в перші дні повномасштабного вторгнення працівники забирали зі старого офісу те, що вважали найціннішим – прапори України і Veteran Hub, а також шеврони. Артем каже – команда хоче створити гідний пам’ятний куточок з шевронами та світлинами:
«Мене меншою мірою турбували якісь інші речі, а більше такі символічні моменти. Фото людей, з якими ми взаємодіяли і які, на жаль, загинули. Ми хочемо зберегти частинку пам’яті про нашу взаємодію. Для нас шеврони – це не просто емблема підрозділу, за нею стоїть конкретна людина. Це про пам’ять, довіру, дружбу, яка існувала між нами».
Проєкти Veteran Hub
З завершених – великий проєкт про психічне здоров’я Це Ок, оновлений матеріалами про стосунки в родині після звільнення зі служби та різного роду травми та розлади, Частина його авторів/-ок – співробітники/-ці шпиталю ветеранів війни «Лісова поляна».
У Veteran Hub розробили гайд для HR Praktyka про те, як стати дружньою до ветеранів компанією. У червні став доступним курс на Prometheus про взаємодію з ветеранами/-ками, який прошла третина фахівців в Україні від центрів зайнятості.
Зараз команда хабу оновлює проєкт «Шлях ветерана»: запланований Military Civilian Crosswalks – переклад військових професій цивільною мовою. Також хаб запускає аналогічний – «Шлях дружини ветерана».
Інші важливі проєкти:
- Секс і інтимність для поранених ветеранів/-ок – посібник для людей з різним характером поранень – про інтимність, чуттєвість, дотики, прийняття тіла після поранень та прикладні поради.
«Мало хто про це говорить, але величезна кількість нашої аудиторії отримує ті чи інші поранення. Але це все ще люди з романтичними і сексуальними потребами, про це теж варто говорити», – пояснює Артем. - Проєкт з батьківства, розрахований на більш ніж півтора роки. У ньому йтиметься про кореляцію воєнного досвіду та батьківства, стосунки пари, усвідомлене бажання народити дітей.
Важлива частина роботи – взаємодія зі спільнотою. Хаб хоче стати майданчиком, де можна з гідністю і взаємоповагою вести дискусії щодо внутрішньосоціальних подій на межі військового і цивільного світу, каже Артем:
«До прикладу, коли була операція з деокупації Херсона, багато хто постив кавунчики, жартики. А частина моїх знайомих брала участь у цій операції, і це було важко, були втрати. Це серйозна операція, а не як показували деякі ЗМІ – росіяни виходять, а наші заходять і їх там всі обіймають. Дехто з наших військових з тієї операції ніколи не повернеться. У лавах ЗСУ це [висвітлення операції, жарти – прим. ред.] викликало резонанс. Але немає спокійного обговорення цієї теми. Соцмережі – це не майданчик для діалогу, а місце, де доводять, що хтось неправий.
Після нашої перемоги нам буде критично важливо втриматися, а для цього ми маємо почати говорити один з одним».
Фото з відкриття хабу
Про співпрацю з людьми, організаціями та медіа
Команда намагається дотримуватися нейтралітету в питаннях релігії, політики, ідеології. Основоположним у співпраці є розуміння територіальної цілісності і незалежності України, а також збройної агресії з боку рф.
– Усі, з ким ми комунікуємо – підрядники, яких наймаємо для переїзду, або компанії, що збираються взяти ветеранів/-ок на роботу – проходять перевірку на факт співпраці з країною-агресором. Якщо компанія мала чи досі має досвід роботи з рф, ми з нею не працюємо», – говорить Артем.
На питання про поширені помилки, які роблять медіа при висвітленні військової/ветеранської сфери, він відповідає:
«Військові зараз мають абсолютний кредит довіри і поваги. Це ті люди, які потім повертатимуться до мирного життя – і деякі з них можуть робити помилки, вчиняти правопорушення. І медіа прикручують приставку “ветеран”, хоча цей статус може бути зовсім не пов’язаний з правопорушенням. Але це приносить більше охоплення, тому люди так роблять».
Ще однією проблемою ЗМІ Артем називає залучення експертів/-ок, які не мають відповідного досвіду і довіри серед ветеранської спільноти:
«Є некомпетентні експерти/-ки, які залишаються в шортлістах редакцій. Медіа їх популяризують як представників/-ць військової сфери, хоча їх ніхто від цієї сфери не делегував. Для мене це непрофесійність – некомпетентний/-а експерт/-ка і брак компетенції у його/її відборі».
Журналісти/-ки часом розкривають конфіденційні дані, а також забувають про етичність, пояснює Галина:
«Медіа іноді намагаються дати більше матеріалу, більше емоцій – і можуть перетинати межі конфіденційності. Наприклад, говорячи про загиблого, можуть видати, що у бійця залишилась трирічна донька, яка ходить у такий-то садочок. Цього не можна робити, бо це конфіденційні і безпекові дані.
Щодо коментарів та інтерв’ю – важливо зважати на стан людини, яка їх дає. Готовий матеріал варто узгоджувати перед публікацією, перепитувати, чи можна його випускати.
Треба бути уважними, доречними та етичними при зверненні до військових. Бувають ситуації, як-от описував Сергій Ліпко [український комік, який зараз боронить країну – прим.ред.]: коли медіа вимагають від нього уваги, просять щось прокоментувати чи відвідати подію, коли він служить».
Фото з відкриття Veteran Hub. На світлині – українська військовослужбовиця, парамедикиня, волонтерка та доброволиця Юлія Паєвська («Тайра»)
Що в суспільстві має змінитися у ставленні до військових та ветеранів/-ок
У ставленні до військових, на думку Артема, зараз все чудово. Втім, коли вони повертаються з війни, це ставлення дуже швидко може змінитися – і, на жаль, не на краще:
«З воїна світла ти перетворюєшся на незрозумілого тіпа, який, можливо, несе небезпеку, дуже швидко – як тільки знімаєш форму. Тож нам треба навчитися любити своїх ветеранів/-ок, як ЗСУ – бо це ті самі люди, гідні поваги».
Артем наводить приклади зміни ставлення до людей, які ще нещодавно боронили нашу країну.
«Згадаймо, як для суспільства Масі Найєм був воїном світла, людиною, яка нас оберігає – а тепер для частини користувачів соцмереж він зрадник. Потім був приклад із Пташкою з “Азовсталі”, коли її почали звинувачувати, що вона була в якомусь не такому полоні, бо на світлинах здається, що вона “піднабрала”, – тут Артем каже, що не хоче добирати слів для тих, хто пише подібні коментарі. – Це люди, які не розуміють, про що говорять. Ми не знаємо стан людини. Навіть якщо вона впоралася, яким чином це нівелює сам досвід?
Також ми можемо бачити відео, де пацани в Бахмуті танцюють з котиком, і думаємо, що їм не так складно. А вони намагаються захистити рідних і оточення, не передаючи, що насправді відчувають, не випускаючи це на загал.
Це могло бути весело – один раз побачити шрифт з тіл мертвих російських солдат, коли з них викладали якийсь напис – і коли це запостили військові. А коли це постить Львівська філармонія… Яке ви відношення маєте до цього? Чи приємно було побачити цю х*рню з тіл наших військових? Смерть є смерть, росіяни вже заплатили максимальну ціну.
Так само нівелює роботу ЗСУ оці “чмоні”, “чмобіки, “орки”, “армія бомжів” і так далі. я розумію, що дуже хочеться деморалізувати і знецінити ворога, але є світова мудрість: помилка полководця – недооцінка ворога. Це те, що зробила рф – недооцінила нас як супротивника. І тому у нас є величезний шанс на цю перемогу. Давайте не робити ту саму помилку».
Фото з відкриття хабу
Система роботи з ветеранами/-ками і позиція держави
На питання, досвід яких країн нам варто брати на озброєння, Артем відповідає:
«Нам треба орієнтуватися на власний досвід насамперед. На мою думку, це величезний самообман, що в якійсь країні є система, яка нам підійде і ми зможемо її реалізувати тут.
Війна триває з 2014-го. У нас є багато своїх напрацювань, і варто перестати до них ставитися з комплексом меншовартості. Хибна думка, що американський експерт – це офігенно, а український – середньої якості. Ні, у нас є класні експерти/-ки, які мають стільки практичного досвіду, скільки не мають деякі міжнародні організації.
За роки війни наші люди багато чому навчилися, і мені прикро дивитися, як, наприклад, наших спеціалістів/-ок скеровують навчатися в Ізраїльську коаліцію травми [Israel Trauma Coalition – асоціація неурядових організацій, які займаються психосоціальною підтримкою населення, що постраждали від різного роду катастроф, зокрема війни – прим. ред]. Я поважаю їхню організацію, вони професіонали/-ки. Але ми теж маємо спеціалістів/-ок. Коаліція готується до навчання з нуля, а до них їдуть експерти/-ки, які працюють вже сім-вісім років».
Артем додає – зараз необхідна потужна позиція держави, формування політики на тему ветеранів, бо роботи одного лиш громадського сектору бракує:
«У нас дотаційна країна, ворог знищив величезну частину економіки. Ми розуміємо, що великою частиною виходимо за рахунок підтримки від союзних країн, міжнародних партнерів. У майбутньому ми не зможемо всім робити виплати або компенсувати відпустку – просто не буде грошей. Тому це треба видозмінювати зараз, щоб люди потім не стикалися з відмовою. Чесно сказати – держава неспроможна зробити це і це – і запровадити нову політику. Якби це міг зробити громадський сектор, ми б це вже зробили.
Поки державної політики на тему ветеранів немає, немає таких документів, а це основоположна історія. Держава має змінюватися, адаптуватися під виклики, що є і будуть».
Адреса в Києві: Верхній Вал, 2А
Графік роботи: будні – з 11:00 до 21:00, вихідні – з 12:00 до 18:00
Лінія підтримки: 067 348 28 68
Усі фото для матеріалу надані Veteran Hub
