Спецпроєкти

В мистецтві та політиці: книжки про жінок, які змінили світ


До Міжнародного дня боротьби за жіночі права bit.ua зібрав книжки про сильних жінок, які змінювали історію. У добірці – не тільки книжки про жінок у політиці, а також біографії письменниць та мисткинь, які так само впливали на хід історії.

Книжки про сильних жінок

«Зонтаґ. Життя і творчість»

Автор: Бенджамін Мозер
Видавництво: «Видавництво Анетти Антоненко»
Перекладачка: Наталія Климчук
Рік: 2023

Письменниця, філософиня, громадська діячка, сценаристка, дослідниця фотографії, політики, мистецтва, ґендеру і сексуальності, хвороб та стереотипів про них – і з іншого боку недолюблена дитина; жінка, яка рано одружилася і фактично віддала чоловікові авторські права на фундаментальну працю про Фройда; інтелектуалка, яка тяжко переносила власну недосконалість і була жорстокою до незнання інших. 

Бенджамін Мозер показує нам цей інший бік життя письменниці, понад сім років досліджуючи її щоденники та спілкуючись з сотнями знайомих та близьких до неї людей з різних куточків світу – від Мауї до Стокгольма, від Лондона до Сараєво. 

Книжка – водночас свідчення звичайної людської недосконалості Зонтаґ – її залежностей, проблеми з емпатією, маніпулювання сином та жорстокість у стосунках – і історія становлення однією з найвеличніших інтелектуалок ХХ століття. 

Серед тем, які цікавили Зонтаґ – сприйняття людських страждань та вплив на це фотографії. Видавництво ist publishing нещодавно випустило есей письменниці «

«Спостереження за болем інших», написаний у лютому 2003-го – за місяць до вторгнення армії США в Ірак. Автором передмови до видання, такого актуального для українців, став письменник і син Зонтаґ Девід Ріфф. 

«Персеполіс»

Авторка: Маржан Сатрапі
Видавництво: «Видавництво»
Перекладачка: Оксана Макарова
Рік: 2018

У 2000 році французька письменниця та художниця іранського походження Маржан Сатрапі презентувала свій графічний роман «Персеполіс», який зараз перекладений десятками мов світу. 

Книжка – це особиста історія Маржан, повʼязана з подіями, що відбувалися в Ірані наприкінці 70-х років минулого століття. Авторка застала Ісламську революцію та стала свідком війни з Іраком, була вимушена переїхати до навчання в іншу країну, а потім повернутися. Маржан намагається миритися з правилами, які диктує ісламська республіка, нещадна до жінок, але мріє повернути особисті і суспільні свободи.

За автобіографією Маржан зняли однойменний мультфільм, який отримав приз журі Каннського кінофестивалю. До річниці виходу «Персеполіс» знову зʼявився в українському прокаті.

Tove Jansson. Work and Love

Авторка: Туула Карьялайнен
Видавництво: Penguin
Рік: 2016

Оточена митцями з дитинства, Янссон не мала шансів не присвятити себе творчості. У 1938 році працювала художницею-карикатуристкою для фінського видання Garm, і на жовтневу обкладинку помістили її ілюстрацію – Гітлера в ролі дитини, яка ридає над шматками торту – символи країн, які він хотів захопити. Тоді Янссон позначала свої карикатури маленькою фігуркою Мумі-троля. 

У 1945-му вийшла перша повість про чарівних маленьких істот, які згодом стали улюбленцями всього світу – і дітей, і дорослих. Історії про Мумі-тролів та їхнє оточення – Нюхмумрика, Маленьку Мю, Гемулів та інших – принесли Янссон шалений успіх. Водночас вона протистояла оточенню богемних друзів, які не вважали заробіток на дитячих книжках гідним заняттям. Втім, серед її близьких були і ті, хто справді її підтримував: зокрема її кохана Тууліккі Пієтиля, з якої змальована персонажка Туу-Тікки (книжка «Зима-чарівниця»). 

Біографію Янссон написала фінська історикиня мистецтва, публіцистка Туула Карьялайнен, яка раніше працювала директором Гельсінського художнього музею та Музею сучасного мистецтва Кіасма в Гельсінкі. Готуючи книжку про письменницю, Карьялайнен досліджувала її творчість, листування та щоденники. 

«Моє життя. Ґолда Меїр»

Авторка: Ґолда Меїр
Видавництво: «Наш Формат
Перекладачка: Ярослава Стріха
Рік: 2021

Ґолда Меїр народилася в бідній єврейській родині, пережила дві еміграції та стала міністеркою, а потім і очолила уряд суверенної держави. Меїр – третя жінка в новітній історії людства, якій це вдалося. 

Книжка – відверта автобіографія премʼєр-міністерки Ізраїлю, яка очолювала уряд з 1969 до 1974 року. «Робота, яка мене найбільше хвилювала і цікавила, — пише вона, – це проєкція основних соціальних принципів у приземлену повсякденність життя».

Нещодавно в кінотеатрах можна було подивитися однойменний фільм «Голда», присвячений життю і роботі Меїр.

«Автопортрети тринадцяти українок»

Авторка: Діана Клочко
Видавництво: Komubook
Рік: 2024

Мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко цьогоріч випустила книжку есеїв, яка присвячена особливому жанру візуального мистецтва – автопортрету. Клочко розглядає, яким чином зображення себе – йдеться графічні й живописні портрети та світлини – стає способом самодослідження й самоконструювання, зокрема для українських мисткинь. 

У книжці досліджуються автопортрети Олени Кульчицької, Алли Горської, Параски Плитки-Горицвіт, Ольги (Голди) Рапай-Маркіш, Ольги Отрощенко, Тетяни Яблонської, Марґіт (Марії) Сельської (Райх), Генріетти (Гери) Левицької, Людмили Ястреб, Люби Рапопорт, Ніни Денисової, Олени Придувалової.

Ось уривок з есею про Параску Плитку-Горицвіт:

«З усіх українських фотографинь ХХ століття лише Параска Плитка-Горицвіт була цікавою моделлю для самої себе. З українських художниць чи не найприскіпливіше вивчала власну зовнішність Алла Горська, але кількість її графічних та живописних автопортретів, зроблених за допомогою дзеркала, менша за кількість «селфі», що їх зробила Параска. Особливість автопортретів Параски у тому, що вона ніколи не використовувала дзеркало, тобто не фіксувала себе з працюючим фотоапаратом у відображенні.  Адже цей тип зображення не міг впливати на її професійне зростання, свідоме перетворення з аматорки на профі, яка могла би бодай трохи заробляти фотографуванням. Чи робили деякі фотознімки з нею її учениці, передусім т. зв. «репортажні» фотографії, де вона поряд з кимось або у русі? Чому в зрілому віці відмовилася від практики автопортрету? Що спричинило неактуальність — депресія після смерті матері, вікові зміни, які вона не хотіла фіксувати, чи просто поступове ослаблення зору, тобто усвідомлення, що вже не може зробити знимку чіткою?»

Раніше ми публікували добірку книжкових новинок, які варто читати у 2024-му.

Обкладинка: Видавництво Анетти Антоненко, автор Mockups Design 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь