День хорошої мами

Чесно кажучи, я ніколи не мріяла про материнство, та й до дітей ставилася максимально спокійно. Знала, що настане час, коли буде логічно їх народити, і тільки. Але від цієї думки всередині не здригалося.

Під час вагітності я ходила на роботу до дня пологів і не відчувала себе блаженною. Зі мною нічого не відбувалося аж до моменту складних пологів, коли замислилася: «Хто — я чи дитина?». І зрозуміла для себе, що це питання ніколи й не поставало.

У моєму житті з’явилася донька. З’явився абсолютно новий вид безумовної любові і складної роботи в кайф.

Що відбувається, коли ти працюєш без перерви 24 години на добу, навіть якщо це твоя найулюбленіша робота? Ти можешь впоратися одну добу, можливо, ще одну. Потім ти вигораєш, і жодна мотивація не змусить тебе продовжувати без необхідного відпочинку.

З материнством усе по-іншому – спочатку ти проходиш «співбесіду» у вигляді найбільшого фізичного болю в світі. Потім той ще «випробувальний термін» у пологовому будинку, і нарешті «наймаєшся на роботу без вихідних». Ти достобіса втомлюєшся, але любов до твоєї маленької людини ніколи тебе не вимикає. Ти тепер мама.

Але чи хороша? А що таке взагалі – бути хорошою мамою?

Я особливо зависла з цим питанням на карантині в минулому році, коли садок закрився і запропонував як альтернативу дистанційне навчання.

І ось перший зум, заняття з хореографії – всі діти стоять і роблять розминку, Маша зі словами «зараз повернуся» втекла шукати корону принцеси, яка підійде під туфлі.

Потрібно тягнути носочок – Маруся вважає, що вона чарівна у шпагаті. Малюки граційно крутяться, а у нас дехто помітив наклейку з номером розміру взуття на підошві – все пропало.
⠀
Наступна математика. Вчителя переривають на другій хвилині пояснення словами «нехай краще хтось інший продовжить, ця тітка мені сьогодні не подобається». Виконання домашки блокується фразою: «Я краще зараз принесу своїх Пепп і влаштую їм День Народження».

А музика на тлі творчості була вимкнена, тому що «я люблю скібіді, так весело, а ця — ні».⠀

У батьківській групі для всяких обговорень в вайбері деякі періодично розповідали і відправляли відео, як і чим займаються їхні діти. І коли я бачила, як вони смирно сидять і розглядають картини світових шедеврів, запам’ятовуючи імена авторів, слухають класику, в жодному разі не їдять глютен і навіть не дивляться в бік мультиків, то розуміла, що лижі їдуть не туди)
⠀
Я занепокоїлася поведінкою доньки – мені здавалося, що ми щось втрачаємо в її вихованні, що я погана мама і, можливо, є деяка вседозволеність за відсутності заборон. Так, блін, вона однозначно є! Взяла це під фокус і почала активно «виховувати».

За тиждень видихнула і прийняла той факт, що по-іншому не можу, бо зрозуміла – все, що ми робили до моменту ухвалення рішення «перевиховувати», робило нас обох щасливими, а, значить, і було тим адекватним підходом, який дозволяє дитині пізнавати світ, відстоювати свої кордони, будувати довірливі стосунки з батьками і не відчувати травм.

Іноді наша дитина їсть під мультики, і вона точно знає смак кіндера, хоч як я не старалася відстрочити цей момент. Навіть деколи заїдає його буряком. Вона виходить за межі розмальовок, бо «ну мамо, мені так красиво», і придумує пісні про шо попало щохвилини.

Я свято вірю, що прийде момент, коли вона сама зрозуміє, наскільки круто дізнатися, про що ж ота прекрасна картина і хто її написав, а не просто завчити назву. І для цього батькам абсолютно не потрібно сидіти навпроти, змушуючи щось зубрити до блювотних рефлексів. А якщо вона так і не поцікавиться автором «Дами з єдинорогом», то точно буде впевнена, що її підтримають незважаючи ні на що.

Нещодавно ми проходили повз маму, яка кричала на свого малюка, і дочка запитала: «А чому ти ніколи мене так не свариш? Ти що, прям завжди все розумієш?»

І я нарешті усвідомила, що мама я гарна, хоч і не завжди дотримуюся стандартів виховання дитини. Потім, не чекаючи відповіді, дочка поцікавилася, чи було взагалі морозиво в моєму дитинстві, дуже-ДУ-У-УЖЕ давно (і це поки всі мої знайомі матусі стверджують, що їх плутають зі старшими сестрами своїх дітей). Момент гордості за себе був вже не той)

Бути мамою – це особливий вид любові, від якого ось-ось розірветься серце, настільки його розпирає.
Це дикий вид відповідальності і нове відчуття тваринного страху за когось.
Це невловима грань між «не хочу від тебе йти ні на секунду» до «як це жодний садок на вихідних підпільно працювати не хоче?»
Це «можеш мене скільки хочеш ненавидіти, але на вулицю ти виходиш в шапці». ⠀
Це «давай ніколи одна одній не брехати» і «директор майданчика сказав, що майдачик сьогодні поламався».
Це «вчись раціонального споживання» і «давай тобі щось виберемо, ти ж так добре поїла кашу сьогодні».
⠀
Бути мамою — кайф, зі святом, мої хороші мами!

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram