Емоційний інтелект у житті жінки

Хороші дівчатка завжди усміхаються, із розумінням кивають у відповідь і не створюють ні для кого зайвого занепокоєння.

Вони безпроблемні діти в сім’ї: не влаштовують скандалів і суперечок. Нічого не вимагають і не шкодять своїми іграми, просто роблять те, що їм скажуть.

Вони – вигідні друзі, які ніколи не відмовлять у допомозі (навіть собі на шкоду), вислухають у будь-який час доби, але водночас самих їх про життя та проблеми ніхто не запитує. Є зразковими співробітниками, адже не скаржаться на умови праці й тягнуть на собі без заохочень набагато більше, ніж варто було б.

Звичайно ж, зручні дружини, які знають «своє місце»: поки чоловіки підкорюють світ і йдуть за своїм призначенням, їхнє основне завдання – берегти сім’ю і створювати затишок у побуті. Готувати обов’язково вечерю з трьох видів страв + компот, прибирати, прати, доглядати за дитиною та після всіх справ радісно зустрічати свого супутника у вигляді сексуальної покірної кішечки, бо втомлених і злих ніхто не любить.

Хороші дівчатка – зручні дівчатка. Але тільки ось є один момент – чи комфортно їм у всіх цих ситуаціях і чи дійсно вони такими народжуються?

А тим часом все частіше в науковій, політичній і бізнес-літературі починають твердити, що за жінками майбутнє.

Як так і чому?

Жінки відмінно концентруються на важливому й менше розпорошуються на те, щоб знищити конкурентів. І головне – частіше є щасливими володарками емоційного інтелекту, що дуже допомагає вести справи з людьми. Якщо тільки цей інтелект із дитинства їхнє оточення не намагається придушити всіма зусиллями.

А починається все з малого – здавалося б, абсолютно непомітних і на перших погляд примітивних, але системних помилок у комунікації з дітьми.

* Емоційний інтелект – сума навичок і здібностей людини розпізнавати емоції, розуміти наміри, мотивацію та бажання інших людей і власні, а також здатність керувати своїми емоціями та емоціями інших з метою розв’язання практичних завдань.

Ось тут буде особиста історія

До мене якось підійшла донька зі скаргою на те, що її дістає одна дитина, яка часто може влізти в чужий простір та застосувати силу.

У дитинстві моя бабуся суворо б заборонила давати відсіч – поговори й поясни, будь м’якше, ти ж дівчинка. Якщо не спрацювало, уникай конфлікту та краще піди. Ти ж майбутня мама. Попроси старших про допомогу. Будь леді.

У підсумку в моєму випадку програма дала збій і я виросла з дуже загостреним почуттям справедливості, встигла повоювати навіть там, де не треба було) Але мій випадок радше виняток.

Річ у тім, що бути м’якшою часто сприймають як бути зручнішою, стати для когось ресурсом для паразитування.

Напевно, кожен із нас стикався з ситуацією, коли співробітники / оператори / різні представники сфери послуг та інші на твоє «вибачте, не могли б Ви допомогти, будь ласка» і «дуже дякую» відповідали так по-хамськи, що настрій повністю зіпсовано. І тільки варто перейти на нахабний зверхній тон співрозмовника, як все стає на свої місця. Виявляється, що всі запитання можуть швидко вирішити на твою користь.

Багато людей відмовляються розуміти по-хорошому, але, як тварини, відчувають силу.

Тому доньці я пояснила, що спочатку дійсно варто поговорити, адже часто трапляється банальне нерозуміння.

Але в один момент може не бути поруч тих, хто захистить і кому ти зможеш поскаржитися, так що вмій строго позначати своє поле прав і інтересів. І якщо не дійшло – дай ту зворотну відповідь, на яку людина заслуговує. Іноді корисно вдарити у відповідь на удар. Бо щоки в нас всього дві, тому все життя їх підставляти не вийде, вже вибачте.

Донька так і зробила. З моменту прояву характеру всі конфлікти зійшли на нуль: до неї почали прислуховуватись і цікавитись, як би вона вважала за краще в тому чи іншому випадку.

Гарний приклад того, що варто прислухатися до ситуації та проявляти відповідну реакцію, а не ту, яку тобі нав’язали як доречну.

Можна довго перераховувати, наскільки важливі щирість, простота, бажання розвиватися, мораль і система цінностей… сподіваюся, більшість із нас це й так розуміє та поділяє. Проте мудрість жінки визначає її емоційний інтелект і відповідна тому поведінка, а не здатність згладжувати всі нерівності навколишнього світу.

Емоційний інтелект, який, блін, неможливо придбати. Він не залежить від рівня освічености та кількости пройдених курсів / відвіданих форумів, не розвивається технікою НЛП і не вимірюється грошами.

ЕІ зберігає час і енергію, скеровуючи їх одразу в потрібне русло, прискорює роботу над ключовими завданнями та розв’язанням проблем, допомагає аналізувати доречність тих чи інших дій, слів і людей в обставинах.

Тому дозволяйте своїм дітям реагувати на конфлікти так, як їм дійсно хочеться – заощаджуйте їм гроші на психотерапевтів у дорослому віці)

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.  

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram