Кіберспорт у шкільній програмі – бути чи не бути?
Нині в Україні проходить реформа освіти у школах – на зміну старій системі приходить НУШ (Нова українська школа), тому така ймовірність дуже висока. Молодша школа вже перейшла на нову систему, а середня та старша – ще перебувають «у режимі очікування».
Чи є в новій системі місце урокам із кіберспорту?
Як мені здається, кіберспорт має дістатися шкіл і викладатися в якому-небудь вигляді. На це є декілька причин.
По-перше, кіберспорт як явище давно став самостійним і повноцінним видом спорту. Комп’ютерні змагання проходять в усьому світі, у цій галузі працює багато спеціалістів, що відкриває шлях до нових професій і робочих місць. По-друге, в Україні кіберспорт визнаний офіційним видом спорту. Це означає, що з ним потрібно «проводити роботу». Й одна з цих «робіт», як я вважаю, – внесення його до навчальної програми та вивчення у школах.
Але впроваджувати кіберспорт окремим предметом не варто – потрібно знайти рішення, яке органічно впише його в освітній процес. І тому ідеальним варіантом, як мені здається, буде впровадження кіберспорту як однієї з тем у межах вивчення одного із предметів.
Я вважаю, що найкращий предмет для цього – інформатика, бо предмет безпосередньо пов’язаний із комп’ютерними технологіями. Але, з іншого боку, кіберспорт є різновидом змагань і спорту, а тому його можна також віднести до «іншої категорії» у вивчати в межах інших предметів. Також він може вивчатися в межах світової історії або фізичної культури.
Головна ідея залишається незмінною: кіберспорт треба вивчати у школах.
Що саме вивчати в кіберспорті – таке питання навіть і не стоїть, бо в нього є багато предметів вивчення. Можна розповідати, про історію кіберспорту, види змагань, тренування та проблеми, з якими стикаються кіберспортсмени.
З усього цього випливає тільки один висновок: кіберспорт має дістатися шкільних програм і вивчатися в навчальних закладах. Поки майже неважливо, як це буде реалізовано: у вигляді повноцінного розділу в межах якогось предмета чи як одна з тем, що побіжно згадується, наприклад, на позакласних годинах. Головна ідея проста – юне покоління повинно знати й мати повне уявлення про це явище і з такими знаннями ухвалювати рішення про своє майбутнє.
Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.