Спецпроєкти

Чому ми купуємо багато книжок і не читаємо їх?

У мене вдома, мабуть, майже сотня паперових книг. І з них більша частина непрочитаних. Причому серед непрочитаних досі ті, які я палко хотіла придбати ще давно. І навіть, попри ці стоси книжок, я й далі забігаю у книжкові і дуже не люблю повертатися з них без покупок (і так само відкладати їх до кращих часів, які можуть і не настати).

Мій приклад не є унікальним: явище, коли люди купують книжки і не читають їх – неважливо, з яких причин, – навіть має окрему назву, запозичену з японської мови, – цундоку. Українського відповідника одним словом наразі немає.

Розповідаємо про причини цундоку і того, чи варто взагалі це явище якось оцінювати або боротися з ним.

Звідки взявся термін?

Він не новий: його використовували ще у 19 столітті. Словом «цундоку» письменник Морі Сензо описував свого героя-професора: той любив брати багато книжок, не читаючи їх. Тоді Сензо цей термін вжив радше іронічно. Зараз же слово ближче до нейтрального позначення людини, яка купує книжки і не читає, хоча теж може використовуватися в іронічному значенні.

Купуємо і не читаємо – чому так складається? 

Варто одразу окреслити різницю між цундуку та бібліоманією. Друге – це збирання книжок тільки заради колекції без особливої мети їх прочитати. А от цундоку – це купування літератури з бажанням її прочитати – нехай і в далекому майбутньому.

З причин відкладення книжок на потім:

  • Звичка багато читати в поєднанні з великим завантаженням. Ви й раді б читати всі ці сто книжок, і взагалі особисті книжкові плани у вас грандіозні, але робота до ночі і втома стають на заваді.
  • Бажання здатися розумнішим/-ою. Так, мало хто зізнається, та іноді дуже хочеться вразити гостей книжковою колекцією, з якої насправді майже нічого не було прочитано. Або ж навіть обговорити ще не читані книжки, що теж поширена звичка.
  • Бажання завжди мати під рукою щось для читання – причому різноманітне. Коли вдома ціла колекція з книжок різних авторів/-ок та жанрів, зайняти чимось вільну хвилинку значно простіше.
  • ФОМО, або страх впустити щось нове/важливе. Із цієї причини ми заставляємо полиці книжковими новинками і класичними бестселлерами (і не встигаємо їх прочитати, звісно ж).

Що із цим робити?

Розібратися, наскільки ця звичка вам заважає – це по-перше. Якщо вона не спричиняє дискомфорту, у вас вистачає місця для книжок і не виникає думок «боже, нащо я купив/-ла ще три, я ж ніколи їх не прочитаю» – все окей. 

У цундоку знайшов користь Нассім Талеб, і про неї він розповідає у своїй книзі «Чор­ний ле­бідь». 

На думку Талеба, непрочитані книжки також якоюсь мірою корисні – наприклад, нагадують, скільки всього ми можемо дізнатися в найближчому майбутньому і скільки на нас чекає відкриттів. Домашня бібліотека мотивує розвиватися – знову ж таки, за умови, що ви не ставите за ціль просто зібрати багато дорогих колекційних видань, щоб вони радували око.

Якщо ж вирішили розібрати книжки:

  • Не бійтеся розставатися з книжкою, якщо точно розумієте, що вона вам не потрібна – не сподобалася або ви просто перехотіли її читати від моменту покупки.
  • Знайшли те, що не читатимете/не перечитуватимете? Не поспішайте викидати – є безліч місць, куди їх можна віддати – від бібліотек до благодійних фондів, які влаштовують книжкові аукціони. Ну або ж у крайньому випадку можна здати на макулатуру.
  • Якщо книжок адекватна кількість, але вони розкидані хаотично і ви не завжди можете знайти потрібну – розкладіть їх за алфавітом/жанрами/тощо. Обирайте зручніший для вас розподіл, і тоді ця проблема має відпасти.

І пам’ятайте – у цундоку немає нічого страшного, і це насправді черговий привід нагадати собі, як класно виділити час на книжку.

За цим посиланням можете почитати про експеримент нашої редакторки, коли вона героїчно намагалася прочитати 7 книжок за 7 днів.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь