Яблуко Антихриста, або пекельний коренеплід: чому люди так довго демонізували картоплю
Жодна українська родина не обходиться без картоплі. Містяни купують її в супермаркетах, селяни вирощують на городах. Усі ми вже не уявляємо своїх традиційних страв без неї. Та що ми знаємо про історію такого звичного для нас продукту?
Історія картоплі
Батьківщиною картоплі вважається Південна Америка, а саме Чилі. Там і дотепер можна знайти дикорослі види цієї рослини. Введення картоплі в культуру було розпочато приблизно 9-7 тисяч років тому на території сучасної Болівії. Індіанці не тільки вживали картоплю в їжу, але й поклонялися їй, вважаючи живою істотою.
У Європі картопля з’явилася лише в другій половині 16-го століття. Спочатку її сприйняли за декоративну рослину, яка була отруйна. Окрім цього, виникли ще два нових серйозних недоліки: по-перше, вона визрівала в землі, а по-друге, про неї не йшлося в Біблії. І якщо відсутності згадок у Біблії релігійні європейці дуже дивувалися, то той факт, що картопля зріє в землі, свідчив про те, що рослина напряму пов’язана з демонічними силами. Потім виникла теорія про те, що картопля – це райське яблуко, що впало на землю та проросло.
А от проникнення картоплі у Францію сталося тоді, коли у країні спалахнув голод і уряд пообіцяв велику суму грошей тому, хто зможе з ним впоратися. І тоді французький агроном (за іншими даними – аптекар) Антуан-Огюст Пармантьє звернув увагу на картоплю.
Тоді вирощувати її було заборонено законом, а Пармантьє довів, що картопля цілком придатна до вживання обманом: він завіз плід з Прусії, влаштував звану вечерю, запросив на неї багато людей і всі страви приготував з картоплі. Після того як королева з’явилася при дворі з квітами картоплі у зачісці, люди сприйняли нову знахідку.
Щодо Російської імперії – після війни 1812 року, коли картопля дісталася країв, що входили до Росії, проти цього коренеплода виступило багато слов’янофілів. Вони критикували заморську картоплю з патріотичних позицій. Княгиня Голіцина доводила, що картопля – це посягання на націю. Проте всі ці гасла розбились об голод, який панував у ті часи.
У середині 19-го століття Микола I зробив те, що пізніше назвуть Картопляною революцією. 1834 року уряд розіслав розпорядження посіяти картоплю на казенних землях задля попередження голоду через неврожаї. Це одразу спричинило протистояння селян. По-перше, вони намагалися переконати владу, що картопля просто не зійде на їхніх землях через низьку якість ґрунтів. А по-друге – їм попросту не видали насіння. Це сталося тому, що більшу частину насіння розікрали ще по дорозі до селян. Ну і наостанок те, що багато місцевих діячів та писарів інтерпретували закон на свою користь, казали, що ніби він забороняє приватне вирощування картоплі, та почали вимагати від селян хабарів.
Після цього чиновники почали масово підробляти згоду селянських спільнот на згоду обробляти землі для садіння картоплі. Урешті-решт, бунт селян придавили та почали роз’яснювати їм суть картопляної реформи, і вже 1843 року скасували примусовий засів картоплі та перейшли на політику заохочення. Таким чином картопля поширювалася по всій території імперії.
Ну а в Україні картоплю вперше посадили 1805 року в Харківській губернії. Запорозькі козаки знали картоплю, але лише як трофей, який вони здобували в бою. На територію українських Карпат вона потрапила з Австрійської Імперії та довгий час не сприймалася місцевим населенням. Гуцули сприйняли її як спосіб прив’язати їх до землі та зробити землеробами. Тому культивувати картоплю почали лише з кінця 19 століття.
Авторка: Стефанія Іоффе
