Їжа воєнних часів. Армійські продукти, які стали частиною нашого побуту
Історія людства – це історія воєн. Війни руйнували країни і долі людей, і – парадоксально – при цьому часто ставали двигуном прогресу. Багато винаходів і новацій придумані або замовлені військовими – і увійшли в наше життя так міцно, що вже ніхто не згадає їх військові коріння. Наприклад, супутниковий зв’язок, інтернет, GPRS – це чисто військова спадщина.
bit.ua вирішив дослідити, як харчувалися на війні і які продукти з воєнних років стали звичною частиною нашого раціону.
Їжа
Солоні крекери
Попиваючи пиво із солоними крекерами, навряд замислюєшся про військове походження печива.
На початку XVII в Європі з’явилися постійні армії. Тому й виникало питання, як і чим годувати солдатів. Основним раціоном будь-якої європейської армії був хліб. Та хліб швидко псувався, тож заготувати його багато не вдавалося. Поки солдати перебували в місцях постійної дислокації, це не було проблемою, але ось війна, похід і маневри – і випікання ставало проблемою. Військові вирішили питання просто, придумавши галети, тобто сухарі.
Рецепт простий: біле борошно, вода і сіль змішувалися і запікалися до кам’яного стану, і їх можна було без проблем зберігати і перевозити. У різних арміях цей продукт називався по різному: галети, сухарі, бісквіти, а ось в армії США вони називалися крекерами.
Американські армійські крекери були дуже популярні серед золотошукачів і переселенців на Дикий Захід. У Європі та Америці галети пекли з білої муки першого сорту, а ось в Російській імперії – тільки із житнього борошна, яке у Європі вважалася технічною культурою, його використовували найбідніші собі в їжу і для корму худоби. Коли французи 1812 року захоплювали як трофеї російські житні сухарі, то називали їх terribles biscuits russes (жахливе російське печиво).
Солонина та сухофрукти
Однак одним хлібом ситий не будеш – потрібне було й м’ясо. З його зберіганням виникали проблеми, особливо в моряків. Шлункові захворювання від несвіжого м’яса і зіпсованих м’ясних продуктів на той час були бідою всіх армій і флотів.
З цієї причини почали використовувати так звану солонину – копчене або сиро-копчене добре просолене м’ясо. Саме завдяки військовим запустили його виробництво в промислових масштабах. А тепер уявіть, поїдаючи бастурму під пиво і хамон, що ці продукти разом із солоними сухарями їли солдати у фортецях під час облоги і моряки в далеких плаваннях тижнями і місяцями.
Така ж історія і з сухофруктами. Вони стали частиною солдатського і морського раціону: їх використовували як гарнір або варили з них узвар. Кава і чай до кінця XVIII століття були привілеєм багатих людей, тому узвар став поширеним солдатським і простонародним безалкогольним напоєм.
Лимони
До кінця XVIII століття цинга (хвороба ясен) на флотах усіх держав забирала більше життів, ніж бойові дії. Серед причин виникнення цинги була нестача вітаміну С. 1747-го британський військовий лікар Джеймс Лінд на фрегаті Солсбері почав успішно лікувати цингу лимоном.
Наприкінці XVIII століття у справу втрутилися особистий лікар короля Георга IV Джильберт Блейн і адмірал Алан Гарднер, який наказав 1795 року видавати морякам 2/3 унції (20 грамів) лимонного соку, щодня додаючи його у грог.
І ось тут почався лимонний бум. За території, де росли лимони, почалися як дипломатичні, так і реальні баталії. Великобританія отримувала лимони для флоту з Іспанії, і британська армія робила все, щоб не допустити французькі війська до лимонних плантацій.
Згущене молоко, консерви, бульйонні кубики
Величезний внесок у солдатське харчування зробили французи. Найкращим виявився паризький кондитер і виноторговець Ніколя Франсуа Апперу (1750–1841). Наприкінці XVIII – на початку XIX століття перший консул Французької Республіки оголосив конкурс на створення кращого рецепта заощадження різних продуктів. 1804 року Наполеон став імператором і збільшив нагороду за створення консервів до 12 тисяч франків. Апперу спочатку розробив згущене молоко, а потім і м’ясні консерви. Вони продавались у скляних банках, але вже до 1815 року почали з’являтися в жерстяних ємностях.
Не дивно, що в Першу світову війну найкращий денний раціон харчування був у французькій армії: йому поступалися британські і американські пайки.
НАПОЇ
Кава «3 в 1»
До початку XIX століття поширення кави набуло таких розмірів, що її ввели в раціон харчування солдатів, зокрема і європейських армій. Американці не відчували дефіцит кави значно раніше: кава в Америці була поширеніша, ніж чай.
Перша кава «3 в 1» з’явилася 1862 року під час Громадянської війни у США в західній армії генерала Вільяма Шермана. У пайку рядовий солдат армії США отримував на рік 37 фунтів кави в зернах (16 кг). Мололи солдати її самостійно, часто – за допомогою прикладів своїх гвинтівок. Це навіть зумовило появу кавалерійських карабінів Шарпс з вбудованою кавомолкою. Солдати федеральної армії розмелену каву змішували з молоком і цукром, а тоді загортали цю суміш у чисте полотно. На привалі було достатньо нагріти кухоль окропу і додати в нього цю суміш. За легендою генерал Шерман особисто спробував напій і схвалив його.
Розчинна кава
1890 року новозеландець Девід Стренг запатентував розчинну каву. Промисловий випуск налагодив Джордж Констант Вашингтон на замовлення армії США. І вже в 1909 році він організував випуск розчинної кави під маркою Red E Coffee.
Солдатська кава та замінники
Кавові напої з ячменю і цикорію – теж чисто військова розробка. Перші замінники кави з’явилися під час Громадянської війни у США. Ще до війни південні плантатори відмовилися від виробництва кави на користь дорожчих культур – тютюну і бавовни. У результаті південним солдатам доводилося смажити рис, ячмінь, жолуді, змішуючи їх із цукром, буряком і морквою.
Історія повторилася в Першу світову війну: Німеччина і її союзники змушені були купувати колоніальні товари через нейтральні країни на кшталт Швеції і Голландії. 6 квітня 1916 року в Німеччині був створений імперський комітет з кави, чаю і замінників. Уся кава йшла тільки на потреби флоту і армії, тож цивільному населенню доводилося використовувати ячмінь і цикорій. Однак швидко і ці продукти стали стратегічно важливими, тому армії довелося перейти на жолудеву і морквяну каву.
У Другій світовій війні на ці напої перейшла вся Європа. Навіть британці, володіючи найсильнішим флотом, не могли забезпечити доставку колоніальних товарів у метрополію. Таким чином різні замінники кави стали не тільки звичайним напоєм солдатів на фронті, а й основним напоєм цивільного населення до кінця 1950-х років.
Грог
Грог – основний напій британського військово-морського флоту з XVII століття. Поки англійський флот плавав недалеко від берегів, матросам видавали пиво. Що далі і довше плавав англійський флот, то швидше пиво скисало. Його вирішили замінити вином, але вино теж довго не зберігалося, особливо у спекотних районах.
Тоді основним напоєм британського флоту став 80-відсотковий ром, який вироблявся на англійських плантаціях у Карибському регіоні. Денна порція британського матроса становила пів пінти (280 грамів), але особливо у спеку вживання такого напою приводило матросів у неадекватний стан, тож британський віцеадмірал Едвард Вернон (1684—1757) звелів розбавляти ром підсолодженою водою. Матроси були не особливо задоволені, але суперечити старому не мав сміливости ніхто.
З 1795 року до грогу почали додавати лимонний сік для профілактики від цинги. Останній раз грог у британському флоті видали 31 липня 1970 року. Випивши останній кухоль грогу, британські матроси і офіцери з вигуком «Хай живе Королева!» викинули кухлі для грогу за борт. Традиція померла.
Джин і тонік
Уперше англійці спробували джин на початку XVII століття. Ялівцева горілка була значно простіша і дешевша, ніж віскі, а джин не потрібно було настоювати.
З кінця 17 століття починається британська експансія по всьому світу. Британська армія з’являється в Індії, Південно-Східній Азії, Карибському регіоні і екватеріальной Африці. Найстрашнішою хворобою для білої людини в цих місцях була малярія. Єдиним порятунком від неї був хенін (екстракт кори хінного дерева). Для профілактики малярії солдатам і офіцерам британської колоніальної армії видавали так звану хінну воду (настойку на хініні). Вона була надзвичайно гірка, і британські солдати просто виливали її в щоденну порцію джину. Повернувшись у метрополію, вони вже не могли відмовитися від звичного напою. Хоча це одна з багатьох версій походження джину з тоніком, і всі вони мають право на існування.
Автор: Євген Іванов
