Тонни сміття та постійні потопи. Репортаж із колектору річки Либідь – фото
Річка Либідь давно є об’єктом екологічного лиха столиці. У 2013 році в мерії Києва прозвітували, що колектор Либеді очистили від 850 тонн сміття. У травні 2021 року КП «Плесо» проаналізувало воду річки й виявило в ній високий вміст фенолів, іонів амонію та аміаку. Також у зазначеному році КП «Плесо» прибрало на березі річки 206 тонн сміття. Активісти майже щорічно намагаються привести Либідь до ладу.
Водночас, коли починаються тижні дощів, Либідь виходить із русла й заповнює бетонну конструкцію, у якій протікає. Причиною цього є забруднений колектор річки. Тонни сміття заважають природному руху річки, у яку стікає більша частина дощової води із центру столиці.
Журналіст bit.ua відправився в колектор, щоб оцінити масштаби трагедії та розповісти про це читачам.
Історична річка
Думки щодо того, де бере свій початок Либідь, різняться. Завдяки дослідженню карт, розташуванню дощових колекторів та аналізу рельєфу місцевості вважається, що річка бере початок із підземного джерела в районі перетину вулиць Світлогірської та Радищева, поблизу бульвару Вацлава Гавела.
У добу Київської Русі та Середньовіччя Либідь була повноводною та судноплавною. Біля її берегів у 1151 році битва між князем Києва Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким. У 1686 році біля Либеді розташовувалися сім млинів, які належали монастирям.
Либідь була важливою й для захисту міста від ворожої навали. Історик П. Толочко в праці «Історична топографія стародавнього Києва» зазначає: «Природний рубіж є також і з боку поля. Це річка Либідь, що протікає з північного заходу на південний схід на відстані 3-4 км від Дніпра. Тепер це невеликий струмок, а в минулому Либідь була ширшою й повноводнішою. Літописні згадки про либідські броди говорять про те, що річка з її заболоченою заплавою була природною межею київської височини. Для Києва Х-ХІІІ століть вона правила за своєрідну першу лінію оборони».
Фото – spadok.org.ua
Також у книжці «Древний Киев» Толочко вказує на те, що через Либідь існувала переправа Язин, що дозволяє нам оцінити масштаби цього водного об’єкта міста. Історик М. Закревський вважає, що навпроти Золотих воріт була гребля Либеді, по якій пролягав ще й міст.
У липні 1891 року Київська міська дума вирішила розглянути можливість пасажирського й торговельного сполучення Либеді з Дніпром. Водночас Перша світова війна та революція не дозволили реалізувати задум.
На початку ХХ ст. Либідь починає заболочуватися. У 1907 році річка стає однією з причин сплеску холери в місті. Через два роки будують каналізаційний колектор, вода з якого очищується на станціях біля Лисої гори. У 1918 році відбувається їхнє пошкодження, а тому роботу станцій аерації призупиняють.
У радянські часи містяни, які проживають біля Либеді, починають хворіти на малярію. У 1936 році влада вирішує збудувати Либідський колектор, який стає головним колектором міста. Річка поступово почала поглиблюватися, а її русло розширювалося. Також почали будувати бетонні перекриття. Поступово Либідь перетворилася на місце для зливу каналізаційних (до будівництва Бортницької станції аерації) і дощових вод, промислових стоків.
Фото – spadok.org.ua
Сьогодні довжина річки становить майже 17 кілометрів, більша частина річки опущена в підземні та наземні бетонні колектори. Площа водозабору басейну річки – 66,3 км².
Либідь впадає в Дніпро біля ТЕЦ-5. Основні притоки річки: Скоморох, Совка, Буслівка, Шулявка (Шулявиця), Кадетський Гай, Клов, Ямка, Протасів Яр та струмки Відрадний, Афанасівський, Ботанічний Паньківський.
Колектор, у який я навідався, розташовний вздовж Саперно-Слобідської вулиці. Він має довжину 2 км, і його побудували у 1980 році, коли прокладали дорогу на Південний міст через Дніпро, відкритий у 1990 році.
Фото – spadok.org.ua
Приблизно на відстані 1,5 км колектор виходить на денну поверхню неподалік Лисої гори. Недалеко від станції метро «Видубичі» збереглася ділянка, де річка тече в природному руслі 380 метрів.
Дорога в темряву
Біля входу в колектор часто можна побачити безхатьків чи робітників залізничних станцій. Вони не ночують там, але гріються біля багаття. Це призводить до часткового задимлення споруди. Також серед мешканців можна зустріти величезних цвіркунів, товстопузих пауків, величезну кількість комарів та щурів.
Загалом будь-який колектор є потенційно небезпечним місцем. Коли на поверхні дощить, початок цього дощу важко зафіксувати в замкнутому приміщенні. Особливо якщо постійно чути гуркіт автомобілів, поїздів та водопадів приток річки. Під час сильного дощу колектор наповниться за 5-6 хвилин, а людину, яка буде в ньому, знесе гідроударом.
Пам’ятайте про це й не блукайте подібними місцями.
Загалом перші 400-500 метрів колектору доволі чисті та прибрані. Річка помірно рухається в руслі. Але після цієї дистанції починається найцікавіше. Вода починає доходити до колін, а шлях річки перегороджують різноманітні відходи. Більшість із них, напевно, змиває дощ із СТО на поверхні.
Тут можна знайти залишки рекламних банерів, бампери авто, шини, пляшки з-під охолоджувальної рідини тощо. Чим далі ти йдеш, тим гіршою стає ситуація. Тут є тисячі гілок дерев, які нагадують греблі бобрів, прикрашені поліетиленом та одягом. Недопалків, обгорток від цукерок, пустих пляшок тут також дуже багато. Це ще раз змушує замислитися про те, що всі відходи, які не потрапляють у смітник, забруднюють річки.
Головною проблемою є те, що постійно намивається земля та пісок, які утворюють великі та міцні острівки. Якщо сміття ще можна прибрати силами комунальних робітників чи активістів, то ці новоутворення потребують важкої техніки для розчищення території.
Відсутність нормальної циркуляції води призводить до того, що вона переповнює колектор, дощові стоки, і в результаті заповнює вулиці Києва під час дощів. Крім того, все це сміття потрапляє в Дніпро та забруднює його. Додайте до цього проблему незаконних врізок у колекторну систему. У споруді можна відчути характерний запах туалету. Водночас каналізаційна вода повинна проходити очищення лише в Бортницькій станції аерації. Якщо не полінуватися та пройтися вздовж річки біля СТО й автомийок, то можна побачити, як воду з хімічними речовинами незаконно зливають у Либідь. Це все створює чудове середовище для заболочення річок й антисанітарії.
Думка експерта
Scientific officer швейцарсько-німецької компанії Arva Greentech AG (зосереджена на розробці технологій для швидкого й екологічно чистого розкладання вуглеводнів у забруднених ґрунтах, водоймах тощо) Володимир Гарковенко вважає, що звертати увагу потрібно на забруднювачі, які здатні до біоакумуляції та переходу від одного споживача до іншого.
«Щоб дізнатися, наскільки впливає забруднений колектор річки Либідь на екосистему міста, треба зрозуміти горизонт планування – наскільки далеко ми дивимося. Забруднення стабільними забруднювачами, які ніяк не розкладаються й не впливають на екосистему загалом, окрім того, що створюють неприродний ландшафт, у промисловій екології їх розглядають останньою чергою.
Усіх хвилюють забруднювачі, які здатні до біоакумуляції та переходу від одного споживача до іншого. Наприклад, ми вилили погань у воду, її з’їв планктон, планктон з’їла рибка, а потім її з’їли ми. І навіть за досить нешкідливої концентрації у воді це все накопичується в живому організмі, і під час поїдання цього організму ми труїмося. Тобто побоювання завжди викликають скидання пестицидів, у деяких випадках – медпрепаратів (у нас загалом нерегульоване скидання медвідходів у каналізацію), далі – мийні засоби (вони створюють середовище для росту мікроскопічних водоростей, які потім забезпечують цвітіння водойм).
Усі ці проблеми є глобальними. Злив мийних засобів, пестицидів та інших відходів у водоймища відбувається незалежно від того, забитий колектор чи ні. Їх скидають всюди, і це головна проблема. Для того, щоб позбавитися цвітіння води, необхідно вводити певні правила, які обмежуватимуть виробництва», – зазначає Володимир Гарковенко.
Інколи можна побачити, як Либідь стає яскраво-зеленою. Робітники «Київтеплоенерго» за допомогою зеленого харчового барвника флуоресцеїну перевіряють тепломережі на факт протікань.
З 2016 року в КМДА існує проєкт, згідно з яким річку мають привести до санітарно-екологічних норм і реконструювати гідротехнічні споруди. Либідь хотіли частково вивести на поверхню та покращити її якість. Водночас цей проєкт досі не був втілений у життя.
У 2019 році КМДА знов приймає розпорядження про реконструкцію гідротехнічних споруд із відновленням екологічного та санітарно-гігієнічного стану. Метою проєкту є відновлення (ревіталізація) всього русла річки разом із берегами та зоною рекреації. Здійснити роботи мають до 31 грудня 2021 року. Залишилося два місяці на виконання проєкту…
Зараз Либідь продовжує залишатися проблемою для київської влади, киян та екології столиці. Річка є джерелом забруднення Дніпра каналізаційними водами та промисловими відходами. Якщо ситуація залишатиметься нерозв’язаною, Київ буде топити через переповнений колектор, дощі руйнуватимуть міську інфраструктуру, а Дніпро цвістиме, що вплине на якість, кількість питної води та флору й фауну річки.