Здається, у мене травма: як зрозуміти, що вам потрібна психологічна допомога
90% українців так чи інакше мають прояви хоча б одного симптому посттравматичного стресового розладу: така остання статистика МОЗ. ПТСР вважають однією з найголовніших проблем, які чекають усю націю після закінчення війни. Щоб підвищити стійкість психіки українців та допомогти їм подолати травматичний досвід війни, запустили соціальний проєкт «Сила Стійких». Ми поговорили з його експерткою, психологинею Катериною Левін, про те, чому так важливо вчасно звертати увагу на свій психологічний стан, як формується травма, що потім призводить до серйозніших наслідків, та як її подолати. Катерина є Виконавчим Директором Української Конфедерації Психоаналітичних Психотерапій (УКПП), далі наводимо її пряму мову.
Психічна травма схожа на фізичну: це перенавантаження, яке не витримує наше тіло
У тіла є свій ресурс, який не безкінечний. Якщо ми падаємо з великої висоти – ми обов’язково щось зламаємо. Отак і психічне навантаження: війна, насильство, вбивства, тортури – це найбільш важкі травми. Ті, які завдає людина іншій людині, і вони переносяться найважче.
Навіть якщо ви безпосередньо не переживаєте усе – ви переживаєте цю травму у медійному просторі. Наша психіка перевантажується, це схоже на процес травлення. Якщо ми їмо щось дуже важке, то не можемо це перетравити й організм починає працювати погано.
Наші власні травми підживлюються масовою травмою. Усім навколо погано
Коли людина індивідуально травматизується, це переноситься інакше. Припустимо, вона щось втратила, однак може піти туди, де їй допоможуть це пережити: до родичів, до друзів, кудись, де цього болю немає, і люди зможуть її «лікувати» своєю емпатією. А зараз в нашому оточенні немає жодної людини, якої б не торкнулася війна, і це погіршує відновлення.
Ніде в Україні нема безпечного місця. Як тільки звучить повітряна тривога, стається пряма атака на базову потребу в безпеці
Додайте до цьоuо дефіцит часу на прийняття рішень, конфронтація зі смертю – і ви отримаєте три найбільш травматичні фактори. Тому навіть людина, яка нібито не живе на лінії фронту, не втратила житло, близьких, теж травмована. На ці події у нас природня біологічна реакція, яку ми не можемо контролювати – вона призводить до стресу, в якому ми постійно живемо. І тому всі в тій чи іншій мірі травмовані.
Позбутися травми ми можемо лише вербально – тобто виговорити її
Коли відбувається травматична подія, спочатку нам треба покластися на гнучкість психіки, зачекати, поки вона стабілізується. А потім виговорити – але не просто, а зі значущою для нас людиною, яка слухає правильним чином. Наші близькі не завжди це можуть, бо вони так само перевантажені. Тому бажано звертатися у групи підтримки або на гарячі лінії безкоштовної психологічної допомоги, яких зараз безліч, і поговорити про свої відчуття безпосередньо в момент загострення. Це буде превенцією більш складних наслідків потім.
Якщо людина не звертається – немає досвіду, не довіряє психологічній допомозі, – ці переживання лишатимуться у психіці, просто закапсульовані. В результаті це матиме вигляд перелому, який неправильно зростається, й кінцівка не може працювати.
Десь через 4-6 місяців наступає посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
Спочатку людина відчуває тривогу, флешбеки, панічні атаки. Може розвиватися апатія, ангедонія – це неможливість отримувати насолоду ні від чого; поганий сон, поганий апетит або переїдання. Якщо хоча би три з цих симптомів продовжуються більше 2-3 тижнів і погіршуються, людина точно потребує психологічної допомоги. Хоча б короткострокової.
Ще є такий симптом – порушення пам’яті і мислення, людина після травматичної події може відчувати себе зовсім «тупою». Іноді не може згадати щось дуже просте, вилітають слова, досвід – ви нібито не відчуваєте, що це з вами відбувалося. І ще один небезпечний симптом – оніміння. Наша психіка робить таку хитру операцію, нібито анестезію. «Це відбувається, але не зі мною, я наче маю горювати, але нічого не відчуваю».
Потім ці симптоми можуть заспокоїтися, але проблема відійде на більш глибокий рівень. Починається загострення хронічних захворювань, падіння імунітету – і конкретні тілесні захворювання приходять на зміну психічним.
При гострому стресі потрібна перша психологічна допомога
Глибоке дихання, максимально безпечне місце, яке можна зараз знайти, пити багато води – бо адреналін висушує багато рідини в організмі – і робити прості рухи, якщо це дозволяє ситуація.
Ви бачили в американських фільмах: ось сталась якась неприємна подія, приїздить поліція, і вони накидають на постраждалого ковдри? Це щоб створити враження, що хтось про людину піклується. В психології це називається «контейнерування» від англійської «to contain» («вміщати в себе»). Психіка однієї людини може вмістити в себе переживання іншої, перетравити їх, і тим самим допомогти травмованій людині в поганому стані.
Історії успішного подолання травми іншими людьми дуже терапевтичні. За умови, що людина вже пройшла певний шлях відновлення. Якщо вона у гострому стресовому стані – їй не треба чужих історій, їй треба зайнятися собою.
Людину лікує тільки людина. Час не лікує
І «те, що нас не вбиває» не робить нас сильнішими, а робить так, що треба прикладати значно більше зусиль на лікування травм. Прожити травму неможливо на самоті. Психіка буде захищатись усіма способами: приміром, заперечувати, що все не так страшно. Тому, якщо ви подбали про базові речі, які я перераховувала вище, наступне завдання – звернутися до психолога чи психотерапевта.
Травма – це руйнування ідентичності, яка розбивається на уламки. Наше завдання – зібрати себе з цих уламків
Коли ми починаємо це робити, головне – зрозуміти, що так, як було, вже не буде. Ти будеш людиною, що це пережила, але завжди залишатимуться шрами. Завдання психологічної допомоги – перетворити відкриту рану на шрами, яких можна торкатися. Адже забути про відкриту рану, яка кровоточить, неможливо. Однак можна не думати про шрам.
Матеріал підготовлено за сприяння організації «Поле Відновлення. Національна Інституція Групової Взаємодії та Освіти», а також соціального проєкту «Сила Стійких». Більше інформації про ініціативу й учасників проєкту можна знайти на сайті «Сила Стійких», а також на офіційних сторінках у Facebook та Instagram.
