4 книги для душевної рівноваги
Коли настрій у стилі Чехівського «чи то чаю випити, чи то повіситись», відкрийте книгу, яка дозволить розібратись, чому почуваєтесь саме так, трохи заспокоїть і стане своєрідним цілющим чаєм для душевної рівноваги.
«Вибір», Едіт Еґер
У шістнадцять років Едіт разом із сестрою й батьками потрапила до Аушвіцу. Батьки загинули, а Едіт врятував американський солдат, витягнувши її з купи трупів.
Після концтабору дівчина роками відновлювалась фізично та психологічно, намагалась забути жахіття й нікому про це не розповідати. Поки не прочитала книгу відомого психотерапевта Віктора Франкла, який також пережив концтабір і використав трагічний досвід для розвитку логотерапії – напрямку психології, пов’язаного з пошуками сенсу життя.
Едіт пройшла курс психотерапії, у віці трохи за сорок здобула освіту психотерапевта й присвятила своє життя допомозі людям, які пережили травматичний досвід (війна, смерть близьких). Разом із Філіпом Зімбардо, автором знаменитого Стенфордського тюремного експерименту, багато років читала лекції.
У дев’яносто (!) років написала свою першу книгу «Вибір», яка стала світовим бестселером. А для мене – терапевтичною бесідою з авторкою.
Едіт змусила по-іншому подивитись на чимало подій і потроху вчитись не хвилюватись про речі, які того не варті. У автобіографічному романі Едіт Еґер неодноразово зазначала, що «наші болісні випробування насправді не покарання – вони дарунок. Вони дарують нам майбутнє та його сенс, можливості знайти нашу унікальну мету та силу».
Нині Едіт Еґер дев’яносто три роки. Вона продовжує відвідувати різні країни світу з лекціями, аби слухачі зрозуміли: «Я не можу вилікувати вас – чи будь-кого іншого, – але я можу відсвяткувати ваш вибір зруйнувати в’язницю у вашій голові, цеглину за цеглиною. Ви не в силі змінити те, що сталося, не в силі змінити те, що зробили ви чи зробили з вами. Але ви можете обрати життя зараз».
Читати, коли дуже важко, немає сил і здається, що гірше вже не буває.
«Близко к сердцу. Как жить, если вы слишком чувствительный человек», Илсе Санд
Ви краще будете писати довге повідомлення, ніж декілька хвилин поспілкуєтесь телефоном? Не бачите проблем відвідати концерт без компанії? Найкраще відновлюєтесь, перебуваючи на самоті? Вітаю в клубі занадто чутливих людей.
У ньому сімдесят відсотків інтровертів і тридцять (хто б міг подумати) екстравертів. Принаймні про це пише Ілсе Санд, данська психотерапевтка та священниця, яка також входить до клубу й чудово знає, наскільки занадто чутливим важко жити у світі, створеному для екстравертів. Я також знаю, тому ця книга мене заспокоїла й неодноразово дозволила зловити себе на думці: «О, теж так роблю!».
Особливі потреби занадто чутливих, «дивні» примхи, варіанти спілкування, способи відновлення енергії – про все це в книзі Ілсе Санд. Також у ній є тест «Наскільки ви занадто чутливі», завдяки якому дізнаєшся про себе чимало нового. І дуже класний «Список справ, які приносять радість і спокій занадто чутливим людям».
Читайте, якщо час від часу чуєте «Як тобі не сумно наодинці / якась ти дивна / як можна не любити ходити в гості?» та/або маєте трохи відлюдькуватих друзів, колег, родичів і не дуже розумієте, як знайти до них підхід.
«Несподівана радість самотності», Кетрін Грей
У нашій країні почуття такту дуже часто шкутильгає. Люди люблять цікавитись тим, що взагалі не повинно їх цікавити: сімейний статус, кількість дітей, стосунки. І давати поради щодо цього.
Як виявилось, не тільки наші люди сповідують принцип «яжхочуяккраще».
Кетрін Грей живе в Лондоні, вона кореспондентка відомих британських видань, авторка книги «Несподівана радість тверезості», у якій поділилась власним досвідом боротьби з алкогольною залежністю. На момент написання «Несподівана радість самотності» – незаміжня й не має дітей. Як виявилось, для жителів прогресивної Британії це також привід для пліток і «добрих» порад.
Утім, статистика говорить: у різних куточках світу люди надають перевагу проживанню без партнера/-ки й не поспішають народжувати дітей (на щастя чи на жаль). Скажімо, у Швеції 60% живуть без пари. У Японії рівень народжуваності 2016 року став найнижчим, починаючи з XIX сторіччя, але керівництво не втрачає надії й виділяє мільйони на фінансування служб знайомств.
За прогнозами, у майбутньому на шлюбний рушник ставатиме тільки кожен другий міленіал. Окрім того, у самотності є чимало плюсів. Наприклад, австралійське дослідження більш ніж десяти тисяч жінок віком за сімдесят довело, що жінки, які не були заміжні й не мали дітей, менше курять, хворіють і мають більш здоровий індекс маси тіла, якщо порівняти з їхніми заміжніми чи розлученими однолітками.
Читайте, якщо не можете знайти душевний спокій через стереотипи й вимоги суспільства, а також якщо думаєте, що відсутність стосунків – ознака неповноцінності.
«Підкори свій Еверест. Як поразку перетворити на перемогу», Тетяна Яловчак
З Тетяною Яловчак познайомилась після її сходження на Еверест. Нині вона перша українка, яка піднялась на сім найвищих вершин світу. Пам’ятаю, відкривши рота, я слухала розповідь про Еверест і не могла зрозуміти, заради чого ця красуня родом із шахтарського містечка вирішила піти на такі випробування. Вона продала квартиру, більш ніж сорок днів перебувала на висоті вище за п’ять тисяч метрів, під час фінального підйому сімдесят дві години була без сну, майже добу – у русі.
У свої книзі вона розповідає про життя альпіністів у базових таборах: як сплять, миються, що їдять (звичайно ж, згадує про сало: «кращої їжі на горі просто не існує») тощо. Пише про те, що відбувається з організмом від недостатньої кількості кисню (хтось розмовляє зі своєю ногою чи викликає таксі в гори), як жінка залишається жінкою за будь-яких умов (у наметі Тані були улюблені парфуми й книга).
Завдяки «Підкори свій Еверест» дізнаєшся цікаві історії про альпіністів із команди Яловчак: Володя Котляр освідчився своїй дівчині на вершині, Ірина Харазова пообіцяла мамі народити онука, Лін і Ноел Ханні потрапили до книги рекордів Гіннеса як перша пара, яка піднялась на Еверест із півдня й півночі.
«Я не кличу вас у гори, я закликаю визначати масштабні цілі – такі як Еверест, – і досягати своїх вершин!»
Читайте, якщо потребуєте приклад для натхнення та сил для підкорення будь-якої вершини.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.