Чим відрізняється стать від гендеру?
З англійської «gender» перекладається як «стать». Та все ж між цими двома поняттями є суттєва різниця. Яка саме, детальніше розглядаємо в матеріалі.
Що таке «стать»?
Стать — це поділ на жінок та чоловіків за статевими ознаками. Стать дитини визначають у пологовому будинку одразу після пологів і записують до свідотства про народження. Визначають візуально: пеніс та яєчка у хлопчиків, вульва — у дівчат.
Та є патологічні випадки: наприклад, при гермафродитизмі поєднуються жіночі та чоловічі статеві органи. Тож лікарям для визначення біологічної статі доводиться проводити окремі дослідження кров’яних клітин.
Вторинні статеві ознаки формуються вже протягом статевого дозрівання та на визначення статі не впливають. Їхнє формування просто сигналізує про розвиток організму. Умовно: маленькі груди не перетворюють дівчину на хлопця, а маленький кадик юнака, відповідно, не робить його особою протилежної статі.
Вторинні статеві ознаки жінок – це округлі стегна, зазвичай ширші, ніж у чоловіків, розвинені молочні залози, вузькі плечі, лобкове оволосіння жіночого типу, більший відсоток жиру в організмі, менструація.
Вторинні статеві ознаки чоловіків – оволосіння на обличчі у районі щік та підборіддя, вузькі бедра, широкі плечі, менший відсоток жиру в організмі, яскраво виражене адамове яблуко (або кадик). Ще однією вторинною ознакою є інтенсивне облисіння, яке частіше спіткає саме чоловіків.
До речі, алопеція, або значне випадіння волосся, може бути і в жінок, та ці випадки значно рідші. Зазвичай у жінок до старости зберігається густіша шевелюра, ніж у чоловіків. Та все теж індивідуально, і завжди є винятки.
Вторинні ознаки не варто сприймати як однозначний показник статі. Так, люди можуть звертати на них увагу, щоб дізнатися стать людини з андрогінною зовнішністю. Та варто пам’ятати, що на ці ознаки впливає безліч чинників: спадковість, статеві гормони тощо. Тож високий зріст або широкі плечі у дівчини — не аномалія, не «збій у системі» і не ознака того, що з нею щось не так. Так само, як і слабко виражений ріст волосся на обличчі у хлопця не є ознакою його подібности до дівчини.
Що таке «гендер»?
Гендер – це соціальне сприйняття статі, концепції «жінки» і «чоловіка» з набором певних фемінних та маскулінних ознак.
Появі поняття ми завдячуємо феміністкам, які звертали увагу на те, як кожній статі приписують якісь характеристики, які нібито закладені біологічно. Це називається гендерними стереотипами. До них належать поділ на «чоловічу» та «жіночу» поведінку: є стереотипи, що дівчатам більш притаманна ніжність, чуттєвість, неконфліктність, спокійність. Хлопці ж ніби апріорі активніші, агресивніші, більш непосидючі та рідше йдуть на компроміси.
З цієї ж опери – прив’язка статі до інтересів: наприклад, дівчата нібито більше схильні до гуманітарних наук і менше — до точних, а з хлопців здебільшого виходять саме «технарі». Цікавий матеріал зі спростуванням цих стереотипів і науковим поясненням можна почитати отут.
Суміжними до гендерних стереотипів є поняття гендерних ролей: «чоловічі» (механік, вантажник) та «жіночі» (вихователька, медсестра) професії або роди діяльности: «чоловік-здобувач» та «жінка-домогосподарка».
Також у межах гендеру існує поняття гендерна ідентичність — це усвідомлення себе як представника чи представниці статі, гендеру, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла. Гендерна ідентичність не обов’язково дорівнює біологічній статі. Крім того, вона не є бінарною: не поділяється винятково на чоловічу та жіночу.
Серед гендерних ідентичностей можна виділити агендерність (відмову від асоціацій з будь-яким гендером), бігендерність (ідентифікація себе одночасно і з чоловіком, і з жінкою), гендерфлюїдність (поєднання в собі жіночого та чоловічого гендерів, при цьому можлива більша схильність до одного з них у певні моменти) та цисгендерність (самоідентифікація себе як особи своєї біологічної статі).
Через невідповідність своєї гендерної ідентичності до біологічної статі в людини можуть виникати серйозні психічні проблеми: від тривожних розладів до затяжної депресії. Це називають гендерною дисфорією.
Єдиного лікування для людей із цим діагнозом не існує, зазвичай його призначає лікар/-ка індивідуально. Іноді людина з гендерною дисфорією здійснює трансгендерний перехід, або, кажучи простіше, наближує себе зовнішньо до протилежної біологічної статі. Перехід може передбачати операції та гормональну терапію, але не дорівнює зміні статі.
