Як зберігати холодну голову, коли навколо палає: поради парамедикині
Катерина Галушка – парамедикиня, яка на передовій працює з пораненими та загиблими. Вперше вона опинилася на фронті ще студенткою три роки тому – пройшла вишкіл у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри» і відправилася на Схід. Після того, як на початку повномасштабного вторгнення в бою під Маріуполем загинув коханий Каті, вона повернулася на фронт – уже командиром загону парамедиків.
Сьогодні Катя – учасниця проєкту «Сила Стійких», де разом із іншими спікерами вона розповідає про свій травматичний досвід війни й про те, що допомогло його пройти. Ексклюзивно для bit.ua вона поділилася порадами, які допомагають їй зберігати спокій та діяти чітко навіть у найстресовіших ситуаціях на фронті – та можуть допомогти і у мирному житті.
Парамедикиня Катерина Галушка
Парамедики використовують принцип «холодної голови». Він підходить і для цивільних
В чому суть? Людина так чи інакше керована своїми емоціями. Вони не завжди позитивні, а у стресових ситуаціях починають шкодити. Тому важливо зробити все можливе, щоб не емоції контролювали нас, а ми їх. Ви маєте навчитися опанувати себе: сісти, вдихнути глибоко. Вгамувати лють, перестати сіяти паніку, припинити говорити вголос самонакручувані речі на кшталт: «От ми зараз в місці, де ми можемо загинути». Так, можемо загинути, але це не точно.
Найголовніше – це виконати свою задачу. Наприклад, вижити
Коли загрожує небезпека – зробіть це своїм єдиним завданням. Не закрити дедлайн, не зателефонувати комусь, не врятувати речі. Ви ж хочете вижити? Для цього треба сконцентруватися винятково на послідовних кроках, які допоможуть вам правильно виконати саме це завдання. Все інше потім.
Придумайте свій власний алгоритм, щоб завжди тримати його в голові
У мене як в парамедика є алгоритм MARCH – він допомагає зберегти життя пораненому. Як тільки в голову починає лізти емоція, я змушую себе думати конкретно про пункт, який маю виконати в цю секунду. Нічого іншого.
У цивільних теж є алгоритми. Приміром, що робити у випадку атаки дронів: знайти укриття – взяти з собою їжу і теплі речі – не виходити до відбою повітряної тривоги. Звісно, можна піти шляхом «о боже, зараз воно прилетить, так, прилетить прямо в мене». Але той алгоритм, який публікує ДСНС, набагато продуктивніший. Добре, якщо ваш власний алгоритм пропрацьований до дрібниць, приміром, там є пункт «які канали я читаю, доки сиджу в укритті, щоб зайвий раз не створювати паніку для себе й людей навколо».
Моделюйте в голові сценарії, які з вами можуть статися
Це не накручування – це пропрацьовування алгоритму. Коли я почала їздити на ротації, постійно моделювала, що буду робити, коли станеться «прильот», коли буде поранений. Я настільки детально пропрацьовувала, як зреагую, що навіть думала, який вираз обличчя має бути у мене в цей момент: я маю бути з пораненим усміхнена чи зосереджена? Коли траплялися всі неприємні ситуації, вони не були цілковитою несподіванкою – я намагалась відтворити свою модель у реальному часі.
Якщо ви постраждали – дійте за алгоритмом
Якщо опинилися під завалами, від вас вимагається три речі: зробити навколо себе безпечну зону, подавати сигнали рятувальникам і спокійно чекати, коли витягнуть. Зайві емоції можуть завадити спеціалістам вас врятувати. До того ж негативні емоції стимулюють прискорене серцебиття, кров розганятись організмом, а це нашкодить, якщо є поранення. Почнеш стресувати – втратиш багато крові. А ви цього не хочете, ви хочете вижити. Отже, треба змусити себе зберігати спокій задля цього.
Якщо ви фізично не постраждали – далі від вас нічого не залежить
Люди забагато переживають і нервують через речі, на які не здатні впливати. Якщо можеш спокійно вийти зі свого укриття і повернутися до себе додому, навіть коли в іншому районі «прильот» – все. Уже не нервуй, не панікуй. Те що сталось – те сталось, ти цього не зміниш ніяк. Єдине, що можеш – прочитати про те, що сталося, і зробити помітку в голові: наступного разу це може бути мій будинок, тож я маю діяти за алгоритмом, який збереже моє життя. Хочеться викласти допис із емоціями – будь ласка, це допоможе їх вивільнити.
Створіть собі відчуття нормальності, коли небезпека минула
Зробіть дію, яка поверне вас в стан стабільного спокою. Це повторення тих речей, які ви завжди робите. Наприклад, ви щодня вигулюєте свою собаку. Сьогодні стався обстріл, але коли тривога минула, можна взяти собачку і піти з нею прогулятися, як робили вчора і позавчора. Підсвідомо це дасть відчуття, ніби сьогодні такий самий день, які були до цього. А нормальність – це саме те, що дасть нам змогу триматися навіть у найскладніші часи.
