Спецпроєкти

«“20 днів у Маріуполі” – доказ історичного злочину». Режисер Мстислав Чернов – про повномасштабне вторгнення, страхи і важливість фіксування війни


Оновлено 11 березня 2024 року. Фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» отримав «Оскар» як найкраща документальна стрічка. Це перша статуетка для України, а також перший фільм, знятий на передовій, який отримав таку нагороду.

Під час нагородження режисер стрічки, воєнний журналіст Мстислав Чернов виголосив таку промову:

«Це перший “Оскар” в історії України. Це честь для мене. Але, мабуть, я буду першим режисером на цій сцені, який скаже: я хотів би ніколи не зробити цього фільму.

Я хотів би могти обміняти це [цю нагороду] на те, щоб росія ніколи не атакувала Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я хотів би віддати все це визнання, щоб росія ніколи не вбивала десятки тисяч моїх співгромадян-українців. Я хотів би, щоб вони звільнили всіх полонених, всіх солдатів, які захищають нашу землю, всіх цивільних, які зараз перебувають в їхніх тюрмах.

Але я не можу змінити історію. Я не можу змінити минуле. Проте всі ми разом — ви, і деякі з найталановитіших людей світу з-поміж вас, — ми можемо зробити так, щоби виправити історію, щоб правда перемогла. І щоб загиблих людей у Маріуполі, щоб тих, хто віддав свої життя, ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію.

Тому дякую вам усім! Дякую Україні! Слава Україні!»

Світова прем’єра фільму відбулася 20 січня на Sundance – головному фестивалі незалежного кіно у світі. Фільм номінували в категорії World Cinema Documentary Competition. Стрічка Чернова отримала приз глядацьких симпатій – для режисера це є надважливим визнанням результатів його роботи.

Фільм також номінували на Cinema Eye AwardsThe Gotham Awards та на премію Американської Гільдії Продюсерів. Стрічка отримала нагороду BAFTA як найкращий документальний фільм.

Про знімання «20 днів у Маріуполі»

Воєнні журналісти Євген Малолєтка та Мстислав Чернов прибули до Маріуполя вранці 24 лютого 2022-го – і в березні залишалися останніми представниками преси в місті, до якого вже увійшла російська армія. Завдяки ним світ отримав докази злочинів рф: фото та відео з розбомбленого пологового будинку, з лікарень та місць масових поховань. 

15 березня Малолєтка і Чернов, яких вже розшукували росіяни, покинули місто гуманітарним коридором. Журналісти змогли вивезти відзняті фото- та відеоматеріали. Згодом виникла ідея створення повноцінної стрічки – так з’явився документальний фільм «20 днів у Маріуполі», який зняв і спродюсував Мстислав Чернов.

Робота над фільмом «20 днів у Маріуполі»

bit.ua поговорив з Мстиславом про реакцію світової спільноти на фільм, важливість документування воєнних злочинів та зміни в українцях за останні дев’ять років.

Режисер Мстислав Чернов на церемонії нагородження фестивалю Sundance

Мстислав Чернов на церемонії нагородження Sundance

«Нас питали, коли фільм покажуть росіянам»

З першого дня повномасштабного вторгнення Мстислав з командою знімав, як рф руйнувала українське місто. Людей витягували з-під завалів зруйнованих будинків; у величезних ровах ховали загиблих; лікарі намагалися врятувати дітей, яких приносили до лікарні заплакані батьки. За день до від’їзду журналістів Мстиславу показали захоронення у підвалі – і серед трупів було пожовкле тіло немовляти у простирадлі. 

Частину матеріалів вдалося передати до медіа ще з Маріуполя: журналісти знайшли місце, де залишався зв’язок, і надсилали фото та відео. Саме тоді світ вперше побачив, що насправді відбувається в місті. 

За словами режисера, після виїзду з Маріуполя він почав аналізувати, як їхні репортажі вплинули на сприйняття світом російського вторгнення в Україну:

«Саме тому я захотів зробити фільм – щоб продовжити цю роботу, показати більше, щоб світ мав змогу зрозуміти масштаби трагедії та руйнувань».

Мстислав розповідає, як реагували на стрічку і коли її зможе побачити широка аудиторія:

«Фільм отримав приз глядацьких симпатій, тобто публіка вважає його найважливішою стрічкою на фестивалі. На показах було багато емоцій: люди плакали, злилися, питали, як допомогти. Там були українці, які дякували, що ми зробили цей фільм. Відповідь на нього була дуже сильною. 

Нас питали, коли фільм покажуть росіянам, в Конгресі, європейським лідерам. Люди вважають, що важливо його побачити».

Мстислав пояснює – фільм має пройти через цикл міжнародних фестивалів найближчі пів року, потім його показуватимуть в кінотеатрах. Згодом стрічка з’явиться на стримінгах. Режисер сподівається, що до кінця цього року фільм зможуть подивитися всі охочі. 

«Хтось просив – зніміть цей хаос, покажіть те, що відбувається в Маріуполі»

Маріупольці по-різному реагували на представників преси: були ті, які самі підходили до камери; хтось нецензурно відповідав на спроби його зафільмувати.

«Моменти з людьми, які просили їх не знімати, ми не включили до фільму. Але ті, які просто хотіли показати свої емоції – позитивні чи негативні, – у стрічці є. Для мене як для режисера та репортера Associated Press було важливо показати різноманітні відповіді. 

Більшість маріупольців реагували не просто позитивно – вони самі підходили, просили зняти їх, хотіли, щоб їх побачили родичі. Хтось просив – зніміть цей хаос, покажіть те, що відбувається в Маріуполі. Лікарі, які намагалися врятувати дітей, казали: “Покажіть це путіну”. Усі розуміли, наскільки важливо світу побачити цю трагедію».

Маріуполь
Маріуполь
Атака рф на пологовий будинок в Маріуполі
Атака рф на пологовий будинок в Маріуполі
Люди ховаються від обстрілів
Люди ховаються від обстрілів
01/3
Маріуполь
Атака рф на пологовий будинок в Маріуполі
Люди ховаються від обстрілів

У фільмі є фрагмент, коли місцеві виносять товари з розбитих вітрин магазину. Жінка, яка втратила дім, різко на це реагує – у сльозах кричить, обзиваючи тваринами. Мстислав каже, що не давав оцінки поведінці людей, а намагався зрозуміти, чому це відбувається:

«Відповідь – паніка. Люди не розуміли, чому так швидко це [повномасштабне вторгнення – прим.ред.] сталося, у них не було зв’язку зі світом, ніхто не знав, чи стоять ще Київ, Харків, чи існує Україна. Маріупольці були відрізані від світу. Медіа та новини важливі, щоб тримати суспільство у здоровому стані. Коли інформації немає, все розвалюється».  

У фільмі Мстислав також підмічає важливий момент – під час війни хороші люди стають кращими:

«З того, що ми побачили – як усі допомагали один одному, зокрема нам; незнайомі люди ризикували задля нас своїм життям. Це ілюстрація більшої картини, як українці згуртувалися під час всієї війни – з 2014-го і за останній рік повномасштабного вторгнення. Така єдність здивувала весь світ, і, мабуть, українці самі себе здивували».

Маріуполь, 2022 рік

«Найгірше відчуття – це безпомічність»

З 2013 року Мстислав висвітлював протести, конфлікти і війни: документував Революцію гідності, війну на сході України, наслідки збиття малайзійського боїнгу рейсу MH17, Сирійську війну, битву за Мосул в Іраку. Кілька разів був поранений: у січні 2014 року проянуковичівський міліціонер навмисно кинув у Чернова світлошумову гранату, яка вибухнула у того під ногами. У Мосулі снайпер прострелив фотоапарат журналіста, і куля влучила у бронежилет.

На питання, чи трансформувалися за роки роботи його страхи, Мстислав відповідає:

«Я все ще дуже боюся померти, боюся за своїх близьких та друзів, за доньок. Страх – це добре, бо він рятує життя. 

Має пройти багато часу, щоб я почав аналізувати свої відчуття. Мабуть, має закінчитися війна, щоб аналізувати. Всі ці емоції, відчуття страху, занепокоєння за близьких, злість деколи – це все здорова відповідь нашої психіки, це правильно. Усі українці проходять через травму, усі непокояться про близьких – бо ми люди».

Чернов у Маріуполі після повномасштабного вторгнення

У фільмі та інтерв’ю режисер говорить про відчуття провини через те, що виїхав з міста і не встиг дозняти важливе, не зміг допомогти всім, кому хотів:

«Найгірше відчуття – це безпомічність, коли бачиш трагедію і нічого не можеш зробити, тільки зазняти. І знявши, вважаєш, що цього теж недостатньо».

Мстислав з командою покинув Маріуполь 15 березня, а наступного дня рф завдала авіаудару по Драмтеатру. Тоді в місті вже не залишалося журналістів, які б задокументували цей злочин. 

Після повернення з Маріуполя команда Associated Press місяць не виходила з офісу: журналісти розслідували, що саме сталося в Драмтеатрі. В AP встановили, що внаслідок удару по театру могли загинути близько 600 людей.

«“20 днів у Маріуполі” в будь-якому разі залишиться доказом злочину в історії»

Мстислава та його колегу Євгена Малолєтку російська пропаганда звинуватила у спотворенні фактів та створенні фейків. Зокрема удар по пологовому будинку з боку рф пропагандисти назвали «фальсифікацією», яку ніби створили «на знімальному майданчику».

Такі заяви режисер не хоче коментувати чи дискутувати з представниками російського режиму. Чернову було важливо показати те, що насправді відбувалося в місті і як його знищувала армія рф:

«Я дійсно сподіваюсь, що стрічка і її перемога на фестивалі щось змінять. Що широка публіка побачить цей фільм, що він вплине на допомогу Україні. Навіть якщо це нічого не змінить, “20 днів у Маріуполі” в будь-якому разі залишиться доказом злочину в історії»

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь