Українську мову росія забороняла та скасовувала 134 рази за останні 400 років – циркулярами, указами, законами, анафемами та репресіями. Імперія вела запеклу боротьбу з мовою як основою самототожності українців та усвідомленням себе як окремого народу.
1720 рік – указ царя Петра І про заборону друкарства книжок (крім церковних) українською мовою і вилучення українських текстів із церковних книг. Пізніше у 1728 році відбулось запровадження виключно російської у діловодстві;
1763 рік – заборона Катериною ІІ викладання мовою в Києво-Могилянській академії та книгодрукування українською, закриття українських шкіл при козацьких канцеляріях;
1804 рік – царський указ про заборону навчання українською мовою;
1863 рік – Валуєвський циркуляр, що заборонив публікацію релігійних та освітніх книжок з посилом «жодної малоросійської мови не існує і не може існувати»;
1876 року вийшов Емський указ, що повністю заборонив видання творів українською: від вистав до музичних нот;
Радянські часи: відбувалось нав'язування ідеї про те, що народи СРСР мають мінімальні розбіжності між мовами.
«Бизнес говорит по-русски»: у 90-х роках роспропагандою формується ідея, що українська – мова селищ, а російською говорять великі міста.
Як приклад: Героїня няні Віки з Маріуполя (ситком «Моя прекрасная няня») формує певний образ України –
неосвіченої, відсталої та залежної від рф. Фірмові фразочки могли здаватися смішними в нульових, але зараз
ми
здатні виокремити агресивну російську пропаганду майже в кожній серії:
«Віка, ви крадете речі в магазині, як Україна — газ», — заявляє продюсер Шаталін.
«Максиме Вікторовичу, вашій доньці Маші потрібна вишиванка — чи то на свято приєднання України, чи то
від’єднання», — каже Віка.
Масова русифікація розповсюджується крізь російські медіа, ТВ, театральну та музичну сцени. Російський продакшн сповільнює розвиток української кіноіндустрії та формує комплекс меншовартості. Наприклад, фільм «Тарас Бульба» про українських козаків знімали росіяни, і у стрічці наші пращури чомусь розмовляють російською.
З 2014-го року на окупованих рф територіях України населення зазнавало переслідувань за українську мову.
Після початку повномасштабного вторгнення на тимчасово окупованих територіях «міська адміністрація» спалює україномовні книги та запроваджує навчання виключно російською.
Однією з рис російського культурного розвитку є привласнення чужого – зокрема здобутків, досягнень та видатних діячів.
У 2021-му році філія російської держагенції «россотрудничество» назвала «російсько-українським поетом» Тараса Шевченка.
Під час повномасштабної війни російські окупанти вкрали оригінали картин Айвазовського та Куїнджі з маріупольських музеїв.
На картині «російські танцівниці» французького імпресіоніста Едґара Деґа зображені дівчата, що танцюють в українському національному одязі. Лише у 2022-му році Національна Галерея Лондона та музей Metropoliten за запитом українських мистецтвознавців перейменували картину імпресіоніста на «Українських танцівниць».
Борщ і вареники – кулінарні винаходи українського народу, що зафіксовані в етнографічних працях та
літературі. Радянська традиція привласнила собі ці страви, а сучасна рф назвала блюда
«спільнослов’янським» надбанням. Дійшло до того, що видавець одного з найавторитетніших ресторанних
рейтингів Європи Michelin назвав борщ російською стравою.
Усе змінилося у 2022-році, коли шеф-кухар Євген Клопотенко здійснив експедицію Україною в пошуках
оригінальних рецептів борщу. Пізніше український борщ було визнано об’єктом культурної спадщини ЮНЕСКО, що
потребує негайної охорони.
Дослідження аналітичної платформи Molfar, що охоплює дані з липня до грудня 2022 року.
За кожні 1000 прослуховувань російські артисти отримують:
*про це йдеться в електронній петиції на сайті Президента про блокування російського контенту.
«За мільйон прослуховувань пісні російського виконавця українці платять $3-8 тисяч», – зазначає музичний оглядач Ігор Панасов.
Свідомо змінюючи свої уподобання контенту, можна перестати спонсорувати країну-агресора.
Після початку повномасштабного вторгнення, частка запитів українською зросла до 35% – це підвищує попит на український контент, що займе ніші російськомовних сайтів.
Мова – це головна ознака нації. Наші пращури сторіччями боролись за формування та існування української державності та культури. Найзапекліша боротьба триває зараз. Наші воїни захищають нашу землю, свободу та ідентичність. Місія кожного українця зараз – забути мову окупантів та зробити так, щоб нове покоління українців не знало “могучего языка”. Музика не є поза політикою, бо кошти з прослуховувань сплачують податки в російський бюджет, що фінансує армію та ракетні обстріли. Свідомо змінюючи свої уподобання контенту, можна перестати спонсорувати країну-агресора.