Б’є – значить б’є, а не любить: книжки-порятунок від деструктивних стосунків

На написання цієї добірки мене «надихнула» історія 24-річної дівчини, яка у вісімнадцять познайомилася з хлопцем, три роки зустрічалася з ним, і весь цей час він лупцював її до гематом на обличчі. Чого терпіла такі знущання? Ось таке «кохання»! Переконана, що кожній жінці варто прочитати хоча б одну із цих книжок, аби знати, як поводяться аб’юзери, нарциси й психопати. Щоб триматися від них якомога далі. 

«Жінки, які кохають до нестями», Робін Норвуд

Якщо до вашого берега припливає «як не гімно, так тріска» (як каже моя бабця – примітка авторки), і ви думаєте, що ж із вами не так – читайте цю шикарну книжку! Робін Норвуд нині за сімдесят, вона встигла попрацювати сімейною психотерапевткою, п’ятнадцять років допомагала лікувати наркотичну й алкогольну залежності, довгий час консультувала тих, хто потравив у деструктивні стосунки. Цю книжку написала ще у 80-ті роки, її переклали більш ніж на двадцять п’ять мов, і вона чудово вправляє мозок. Чому вас тягне й до вас притягує гульвіс, залежних, азартних й деструктивних? Чому вибачаєте чоловікові неприйнятні речі й готові бігти за ним на край світу? Чому не можете розірвати стосунки, хоча й розумієте, що цей товариш не вартий вашої уваги?

«Мета цієї книжки дуже конкретна: допомогти жінкам, які схильні до деструктивних стосунків із чоловіками, визнати свою проблему, зрозуміти причини її виникнення та отримати інструменти, щоб змінити власне життя на краще», – пише Робін Норвуд. Наприкінці книжки авторка дає покрокову програму одужання від психологічної та фізіологічної залежності в коханні. А також один із розділів присвячений чоловікам, які обирають жінок, які закохуються до нестями.

«Бойся, я с тобой. Страшная книга о роковых и неотразимых», Таня Танк

Таня Танк вивчає деструктивні стосунки вже тридцять років. Вона пише про це в соцмережах, розбираючи історії своїх підписників, а також написала про це трилогію. Авторка розповідає про нарцисів, психопатів та аб’юзерів. Ледь не в кожному розділі наводить приклади знаменитостей, які знущалися з жінок: Сент-Екзюпері, Лермонтов, Єсенін та багато інших. Таня Танк каже, що мета її книжок – допомогти людям розібратися в темі насильства, навчитися розпізнавати «жорстокий романс» із перших трьох нот і швидко відрубати подібні «кохання». «Аб’юзер окупував її особистість, зруйнував і продовжує руйнувати її. Якщо жертва аб’юзу вчасно не відштовхнеться від дна, фінал може бути трагічним: важка хвороба, передчасна смерть, суїцид, алкоголізм».  

Треба віддати належне Тані Танк, у книжці вона пише й про жіночий аб’юз. «Жінки “відриваються” найчастіше на дітях та інших жінках. Використовують як фізичне насильство, так і моральне: бойкотування, неадекватно високі вимоги, знецінювання. Мати-аб’юзер може бути байдужою до дитини, і водночас її поведінка прийнятна в соціумі». 

«Жінка, яка має план. Життя, сповнене пригод, краси й успіху», Мей Маск

Про цю книжку я вже якось писала в добірці для bit.ua. Тому тут згадаю про неї коротко, оскільки вона дуже в тему. Мей Маск – дієтологиня-нутриціологиня, модель, гарна жінка, яка у свої 70+ має неймовірний вигляд, але більшість знає її завдяки синові Ілону Маску. У своїй книжці розповідає про власний досвід деструктивних стосунків і про те, як із них виходила. У тридцять один рік із трьома малими дітьми втекла від свого чоловіка-деспота й почала життя з чистого аркуша. Вона жила в трьох країнах і в дев’яти містах, постійно заново напрацьовуючи клієнтуру як дієтологиня і шукаючи замовлення як модель. Часом було дуже важко, але справилася й після тримається якомога далі від таких «героїв-коханців». 

«Салихат», Наталья Елецкая

Наталя Єлецька – авторка, про яку я ніколи не чула. Книжку придбала якось інтуїтивно, але мене давно настільки не захоплював твір – реально не могла відірватися, поки не прочитала до останньої сторінки (очі не подякували, звісно ж – примітка авторки). Історія написана від першої особи, 16-річної дівчини Саліхат із дагестанського села. Через два тижні в неї весілля з 42-річним чоловіком. Перша дружина не змогла народити йому дитину, тому з ганьбою її відправили до батьків. Другу – убив. 

Саліхат розповідає власну історію: у якій родині виросла; як нареченого вперше побачила тільки на весіллі; як у ролі молодшої в будинку прислуговувала не тільки чоловіку, але і його дітям, невістці й тітці; у яких умовах народила трьох синів; як традиційно не мала можливості вийти з будинку, сходити в гості; з дитинства навчена мовчати й називати чоловіка на «ви».

Авторка докладно описує сімейні традиції кавказької республіки, розповідає про заборони для жінок, про життя з мусульманином, про «нормальність» домашнього насилля, правила виховання дівчат. Не уявляю, у який спосіб Наталі Єлецькій вдалося бути настільки в темі. Письменниця показує різні шлюби: з відверто жорстоким ставленням до жінки й, навпаки, відносно достойним. 

«Разговор с незнакомцем. Почему мы ошибаемся в людях и доверяем лжецам?», Малкольм Гладуэлл

У цьому бестселері The New York Times про деструктивні стосунки не йдеться. Але книжку корисно прочитати, аби знайти відповіді на запитання, які допоможуть трохи краще розбиратися в людях. Чому ми до останнього добре думаємо про людину, яка насправді такою не є? Як так трапляється, що знаєш людину сто років, а насправді нічого точно про неї не знаєш? Чому ми так часто помиляємося в людях? На всі ці запитання відповідає журналіст і письменник Гладуелл, якого у 2005 році журнал Time назвав одним зі ста найвпливовіших людей світу. Чотириста сторінок книги проковтнете за декілька вечорів. Оскільки автор використовує чимало історій, наукових і психологічних фактів, поданих нормальною мовою. 

Мені запам’яталася цікава історія щодо презумпції правдивості, яка в чомусь допомагає більше дізнатися про чари нарцисів й аб’юзерів. Ана Монтес працювала в розвідувальному управлінні Міноборони США й… роками була кубинською шпигункою. На професіонала високого класу навіть подумати ніхто такого не міг, а перші неспростовні факти відміталися, адже… такого просто не може бути. Занадто часто втішаємо себе подібним аргументом. «Презумпція правдивості вмикається, коли ми змушені вибирати між двома можливостями, одна з яких досить вірогідна, інша – просто в жодні ворота». 

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.  

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram