Cпецпроекти

10 найкращих українських серіалів за всю історію незалежності


Ми, як найкраще лайфстайл-видання, не забуваємо про таку важливу складову нашого життя, як серіали. Ми публікували підбірки найочікуваніших серіалів осені чи найкращих серіалів для всієї сім’ї. Навіть створювали тест «Який український серіал замінить тобі “Гру престолів”».

Але предметно про шедеври українського серіального виробництва ще не говорили. Тому в тиждень #MadeInUkraine_bit.ua вирішили подолати цю злочинну несправедливість і зібрали 10 найкращих українських серіалів за всю історію незалежності.

«Леся+Рома»

Життєвотворчий, філософський серіал, який став фундаментальним дослідженням міжособистісних стосунків в українській родині. Ми досі не знаємо, чи була ще якось проведена робота з вивчення української ментальності щодо побудови стосунків, зв’язку між поколіннями і впливу тещі на розвиток сім’ї. І цей серіал треба подивитися, щоб краще зрозуміти життя, вийти на наступний рівень розвитку і зажити щасливо.

Можливо, деякі питання чи жарти застаріли, адже перша серія вийшла майже 15 років тому. Зважаючи на наш сучасний рівень розвитку, толерантності та свідомості, не все буде зрозуміло відразу. Але цей серіал – фіксація тогочасного суспільства, знімок родини 15-річної давнини, один з пазлів для відтворення повної картини розвитку українського суспільства, української сім’ї.

«Недоторкані»

Скандал з творчою студією «95 квартал» та їхнім виступом під назвою «Хата палала» знову спричинив розмови в українському соціумі, про що можна жартувати, а про що — ні. Чи можуть жарти бути недоречними? Чи існують заборонені теми? Зрозуміло, що як і у випадку з гомофобами, відповіді на всі питання давно відомі, але їх знову і знову варто повторювати, допоки ситуація у суспільстві не зміниться на краще. Так, жартувати можна про що завгодно. Ні, ніяких заборонених тем немає. І якщо комік жартує про зґвалтування — це лише жарт, який жодним чином не продукує насилля.

Також лише жартували й актори серіалу «Недоторкані», які висміювали тогочасну політичну ситуацію, пародіюючи реальних людей. Серед персонажів серіалу були Джулія Владіміровна, Федір Вікторович, Андрій Вікторович, мер Космовецький, Нестор Муфрич, Богуславська, Тягнишкіль, Комуненко. Більшість із цих героїв вже відійшли від політики, деякі навіть покинули Україну, але на момент виходу серіалу це були головні зірки українського політикуму.

В епоху нетфліксів важко повірити, що у 2019-ому єдиним шляхом монетизації контенту був його продаж телеканалам. Власне серіал «Недоторкані» зняли на замовлення телеканалу «Україна». Але коли серії були готові, показ серіалу відклали. Пресслужба «України» запевняла, що просто вихід серіалу збігся з початком президентської кампанії і він може бути сприйнятий як агітація. На щастя, сьогодні його ще можна спробувати відшукати в мережі, адже після відмови у трансляції на телеканалах творці фільму виклали його в інтернет, і перевірити, чи справді пресслужба телеканалу говорила правду чи політична сатира зачепила чиїсь інтереси.

«Повне мамаду»

Цей комедійний телесеріал вповні розкрив талант великого українського актора Віктора Андрієнка. А його напарника Валентина Опалєва за якістю перевтілень можна ставити в один ряд з Бенні Хіллом чи Сашою Бароном Коеном. З перших секунд приспіву «Мамаду» групи «Манго-Манго» було зрозуміло, що треба кидати чай і хліб з маслом та бігти дивитися на перипетії сержанта Петренка з вічним «нарушаєм-нарушаєм» або трабли Задунайського на зеленому «Запорожці» (зрозуміли аналогію із «Запорожцем за Дунаєм» Гулака-Артемовського?). Правда, надовго про хліб з маслом забути не вдавалося, адже у продавщиці в буфеті продавалися аж надто апетитні бутерброди з обвітреною ковбасою.

Багато однолітків заздрили Василеві Бендасу, який грав мажора: життя в шоколаді, їздить за кермом «Мерседеса», мрії тогочасних школярів. Правда, потім виявилося, що Василь дорослий чоловік, а не дитина, але «Мерседес» все одно класний.

Цей серіал зробив неймовірний внесок в українську комедію, навчив нас сміятися над собою та над життєвими проблемами. А це неймовірна суперздібність, яка робить нас практично невразливими.

«Кумівські байки»

«Кумівські байки» — ще одна робота Віктора Андрієнка. Загалом Андрієнко — один з найважливіших персонажів початку українського телебачення. І їх у парі з Юрієм Стицьковським можна назвати батьками українського телевізійного гумору. Скетчів так точно.

«Кумівські байки» спокійно могли опинитися у нашому списку сімейних серіалів. Адже це була лірична комедія для всієї родини з елементами ексцентрики.

Робота датована 2011-м роком, тому сьогодні не всі жарти будуть зрозумілі, оскільки серіал розповідав про те, як уживаються українська та російська родини. Сьогодні такий серіал важко уявити на українському телебаченні, але ще 8 років тому історії тих сімей настільки тісно переплелися одна з одною, що затягнулися у міцний вузол. Об’єднував сусідів не тільки спарений телефон і загальна труба з гарячою водою, але й спільне минуле – образи, інтриги, плітки, а разом з тим і багато радісних моментів життя.

«Украдене щастя»

Якщо у вас щось йокнуло всередині, ніби ви дивилися цей серіал, то це цілком можливо. Хоча він і виходив 15 років тому. Але куди більша ймовірність, що його назва вам відома зі шкільної програми. Ні, цей серіал Андрія Дончика не вивчали у школі. А от твір, за мотивами якого було знято фільм, — так.

Основою для сценарію «Украденого щастя» стала однойменна п’єса великого українського митця Івана Франка. Режисер переносив героїв у тогочасні декорації, наповнюючи класичну першооснову сучасними реаліями. Та і магія телебачення перетворила п’єсу з трагедії на більш «кіношну» мелодраму.

На дворі був 2004-й, а не 1893-й, коли п’єсу поставили вперше. Але за ті сто років людські пристрасті залишилися незмінними. Так само безвихідний і трагічний любовний трикутник, в якому опиняються молода вчителька Анна, її чоловік-бізнесмен Микола та її перше кохання Михайло.

А музику до серіалу, до речі, написав лідер «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук.

«Злочин з багатьма невідомими»

Якщо ми вже звернулися до спадщини Івана Яковича, то не можна не згадати й «Злочин з багатьма невідомими». Тим паче, що жанрова стилістика роботи дивує і провокує питання: Франко справді таке писав?

Так, абсолютно правильно і навіть більше – серіал на Netflix отримав би плашку Based on true story. В основу сюжету покладені реальні події, які описав Іван Франко в серії кримінальних репортажів для газети «Kurjer Lwowski» за 1889 рік. Мотиви цих подій письменник використав у повісті «Основи суспільності».

Не хочеться наводити синопсис, адже за інтригою та заплутаністю сюжету робота режисера Олега Бійми могла б потягатися зі «Справжнім детективом». Шкода, що Меттью Мак-Конегі не українець, але, на щастя, у нас є Олексій Богданович.

«Роксолана»

Мабуть, перша асоціація, яка спадає на думку при фразі «український серіал». Ну, при фразі «український серіал 90-х» точно. А образ східної правительки надовго закріпився за українською актрисою Ольгою Сумською. Можливо, і назавжди.

Прем’єра першої частини під назвою «Настуня» відбулася у 1996 році на телеканалі УТ-1, другої під назвою «Улюблена дружина халіфа» — там само в 1998 році. Третю частину під назвою «Володарка імперій» вперше показали в Україні з українським дубляжем у березні 2006 року на Першому Національному, хоча зйомки завершилися ще у 2003-му. За твердженнями Сумської, останню частину телесеріалу знімали спочатку російською і вже потім її переозвучували українською.

Не знаємо, чим займається Індіана Джонс, але ми б мали для нього невелике завдання. Справа в тому, що україномовна версія 3-го сезону «Володарка імперій» вважається втраченою і її з 2006 року жодного разу не показували на будь-якому українському телеканалі. А оскільки це було майже 15 років тому, то у версії, що у когось на флешці чи в «Завантаженнях» зберігся третій сезон, віриться не дуже. Однак будемо сподіватися, що колись людство віднайде ці довгоочікувані записи.

«Царівна»

2019-й стане роком, коли українську музику перевернули сильні дівчата. Аlyona Аlyona, Аліна Паш, Jerry Heil — кожна з них створила феномен, які будуть вивчати наступні покоління.

А образ сильної жінки з’являвся на українському телебаченні ще до «Роксолани». Протягом 1993–94 років виходив український мелодраматичний телесеріал «Царівна» (студія Укртелефільм) за мотивами однойменної повісті Ольги Кобилянської. За посиланням, до речі, можна прочитати, як Кобилянська відшивала чоловіків.

Сюжет серіалу розповідає про нелегку долю і велике кохання дівчини-сироти, яка виховується в родині свого дядька. Події розгортаються на Буковині початку XX століття. Автори фільму передали стиль письменниці, побут і традиції українського міщанства. У серіалі звучить українська літературна мова, переплітаються долі багатьох людей, які належать до різних типів соціальних і класових категорій. У центрі подій — проста дівчина, яка на особистому досвіді переконалася в жорстокості близьких людей.

Серіал мав лише один сезон, але складався з 20 майже 40-хвилинних серій. Тому його перегляду варто приділити цілі вихідні.

«Острів любові»

Сьогодні еротика «Острова любові» нікого не здивує, але в 1995-ому для УкрТБ це був сексуальний квантовий стрибок вперед. На жаль, серіал не отримав уваги, на яку заслуговував, але сьогодні ми можемо змінити цю історичну несправедливість, дізнатися про український секс трохи більше і почерпнути для себе пару інтимних порад.

Наші колеги з видання «Амнезія» збирали спогади учасників першого українського еротичного серіалу, з яких зрозуміло, звідки виникла ідея такого зухвалого арт-проєкту і які були переживання в людей, котрі писали без сумніву нову сторінку української культури. А тут можна знайти посилання на кожну із серій.

«День народження Буржуя»

Кримінальна епопея часів, коли криміналом для нас було віддати псові залишки несмачної їжі і не зізнаватися в цьому. Або ж дивитися телевізор до третьої ранку, а потім сказати, що ліг спати о 10-й.

«Буржуй», як не дивно, але йшлося не про морозиво, апелював до відсутніх у нас інстинктів – виживання, тривоги, підозрілості і боротьби. Це був дорослий серіал і не всім пощастило його дивиться у свідомому віці. Але час назад вже не повернути, хіба що передивитися серіал знову на цих вихідних.

Коли «День народження Буржуя» Анатолія Матешка з’явився на екранах, у нас тоді все було більш-менш добре. З проблем хіба відсутність помаранчевого «Тік Так’у» в магазині чи заборона пити «юпі». Тоді ми не могли, наприклад, оцінити підступність сутенера Артурчика. Зате «Буржуй» подарував нам кілька рольових моделей, які, як і в серіалі «Бригада», продемонстрували згубність злочинної діяльності. А ще нагадав, що добро перемагає зло.

«Чорна рада»

Навіщо дивитись українське історичне кіно, якщо в ньому не знімається великий Богдан Ступка? На щастя, акторський складу серіалу «Чорна рада» очолював саме Богдан Сильвестрович. Ця робота стала ще однією з великих екранізацій української літератури. А саме однойменного першого історичного роману українською мовою, в якому Пантелеймон Куліш відтворив відомі історичні події — чорну раду в Ніжині, що відбулася 1663 року.

Серіал, крім культурної ваги, несе в собі ще й просвітницьку функцію, розповідаючи про тяжкі для України часи. Після смерті Богдана Хмельницького загострюється боротьба за гетьманську владу між Якимом Сомком й Іваном Брюховецьким. Кульмінацією запеклого політичного протистояння стає Чорна рада 1663 року.

Окрім політичних інтриг та історичних баталій, творцям серіалу вдається відтворити ще й любовну лінію сюжету – всі вони нерозривно захоплюють глядача у вир подій другої половини XVI століття. Чудовий серіал, який можна буде обговорити з друзями в п’ятницю у барі.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Чи робить музика нас розумнішими

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: