«Я знайшов іншу, і вона ідеальна». Як людство програє війну за стосунки роботизованим секслялькам
У 2007 році вийшла книжка Love and Sex with Robots. Її автор – дослідник штучного інтелекту Девід Леві – розглядав усі аспекти стосунків людей, зокрема і створення родин з роботизованими ляльками.
Леві називав стосунки з роботами порятунком для інтровертів, які бояться знайомитись і спілкуватися. Також він вважав використання сексроботів вирішенням сексуальних проблем людей з інвалідністю чи психічними розладами.
«Найкращий аргумент “за” секс з роботами – забезпечення емоційних стосунків для мільйонів одинаків, які не можуть побудувати стосунки з іншими людьми. Роботи можуть ощасливити тих, кого з якихось причин ніхто не любить».
За 9 років після виходу книжки Леві виступав на II конференції «Кохання і секс з роботами», яку організовували в Лондонському університеті Голдсміт (у Малайзії цей захід, до речі, заборонила провести місцева влада).
Відповідаючи на питання про стосунки людини з роботом, Леві дотримувався того ж погляду, який описував у книзі: людство активно використовуватиме ШІ задля боротьби із самотністю:
«Наступні 10 років цілком можна буде створити робота-компаньйона. У ньому буде все, що ми хочемо бачити у партнері: терпеливість, доброта, любов, повага, довіра та безвідмовність».
Посперечатися з дослідником складно – свого часу він дійсно передбачив поширення сексляльок із ШІ.
Протосексляльки
Ще у 80-х роках у Японії почали виготовляти сексляльок, більш-менш подібних на справжніх. Про ШІ тоді не йшлось – у ляльок того часу навіть погано рухалися руки та ноги.
Першу роботизовану ляльку Trudy представив у 1993 Дуглас Хайнс. Щоправда, користувачів вона не задовольняла – і не так через кострубаті рухи, як через брак інтерактиву.
Уже тоді в суспільстві остаточно оформився попит на ідеального/-у секспартнера/-ку, який/-а завжди матиме крутий вигляд, готовий/-а до сексу 24/7, а ще може вислухати після важкого дня, дати поради і трошки потеревенити про дрібниці. І люди за таку другу половинку дійсно готові були платити.
Прислухавшись до користувачів, Хайнс після невдалої Trudy заснував власну компанію TrueCompanion. Витративши чималу суму на розробку, він випустив оновлені моделі ляльок, які могли замінювати реальних людей не тільки в сексі, а й у спілкуванні.
Ідеальні партнери. Roxxxy і Rocky
2010-го Хайнс представив першу «розумну» сексляльку Роксі зростом 170 сантиметрів, вагою 54 кілограми, з натуральним волоссям, колір якого, як і колір очей і шкірі, клієнт міг обирати на свій смак.
Роксі виготовляли з м’якого гіпоалергенного силікону, і на дотик її шкіра була подібною до людської. Щоб підтримувати температуру людського тіла, у груди ляльці встановили мотор, який розподіляв по тілу потоки підігрітого повітря.
Цілком самостійно рухатися Роксі ще не могла – хіба що повертати голову чи відкривати/закривати губи. Та її тіло можна було підлаштувати під будь-яку природну людську позу, зокрема й позу для сексу. Під час статевого акту Роксі могла імітувати оргазм завдяки сенсорам, які їй вбудували в пахову зону.
Працювати без акумулятора лялька могла три години, а підзаряжати її було потрібно від звичайної розетки.
Фішка Роксі не тільки в тому, що з нею можна зайнятися сексом у будь-який час. Це перша лялька, яка мала стати ще й подругою. Творці Роксі створили п’ять типів особистості: дика Венді, яка не проти пригод; холодна, майже асексуальна Фарра; авторитарна сильна Марта; хитра інтриганка Сьюзен; юна та недосвідчена Йоко.
Будь-яка з ляльок запрограмована досліджувати вподобання свого власника та підтримувати розмови на безліч тем: від футболу до музики, від автомобілів до погоди за вікном. Зі смолтоками проблем не має виникати апріорі, а якщо захочеться обговорити з роботом-подругою більше тем, можна поповнювати її словниковий запас через спеціально ПО від виробника.
Аналогом Роксі для чоловіків був Роккі (Rocky). Та все-таки жіноча версія сексляльки мала більший попит – одразу після презентації в Лас-Вегасі надійшло чотири тисячі передзамовлень.
Конкуренти Роксі. Real Doll
Деякі користувачі, які загалом були задоволені придбанням Роксі, все ж скаржилися на її зовнішність. Ляльку не можна було назвати конвенційно гарною, а один з оглядачів з Cracked.com взагалі не добирав слів і відверто назвав Роксі страшною. Тож конкуренти першої «розумної» ляльки не забарилися і представили вдосконалену серію смартсексроботів Real Doll – тих, які більше відповідали сучасним уявленням про красу.
Виробники Real Doll ретельно контролювали, щоб кожна лялька мала максимально привабливий вигляд – від рис обличчя до фігури і навіть пальців ніг.
Real Doll також обладнана штучним інтелектом і може бути не тільки партнеркою в сексі, а й компаньйонкою і співрозмовницею. Можна знайти історії людей, які надали перевагу стосункам із цією лялькою, а не з живою людиною і залишилися цілком задоволеними. До речі, як і у випадку з Роксі, більшість покупців Real Doll – чоловіки.
Ринок розумних сексляльок з роками тільки зростає. Наступним проривом мало б стати створення сексроботів, які не надто відрізняються від людини – щось на кшталт андроїдів з «Того, що біжить по лезу» – фільму, знятого за мотивами роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?». Тоді питання про необхідність і незамінність звичайних людських стосунків постане ще гостріше.
Проти сексроботів
На кожного із задоволених власників сексляльок припадає кілька противників, які вважають, що сексроботів не має існувати. Є цілий рух Campaign Against Sex Robots (зараз основний сайт тимчасово недоступний через технічні проблеми).
Прибічники/-ці руху впевнені – ринок розумних сексіграшок не етичний і тільки посилює проблеми, що вже існують у суспільстві, зокрема об’єктивацію, насильство і нездатність людей заводити стосунки.
Основні аргументи проти секс-іграшок:
- Розвиток цієї індустрії може посилити об’єктивацію жінок і дітей/підлітків, сприйняття їх як безправних сексоб’єктів.
- Посилення попиту на секспослуги (попри поширену думку, що сексроботи цей попит знизять).
- Зниження людської емпатії і проблеми в реальних стосунках (особливо якщо до них переходять після досвіду стосунків із секслялькою).
Найбільше питань саме до реальних стосунків, зокрема сексу. Ті, хто протестує проти сексроботів, ставлять логічне питання: якщо уявлення про ідеальний секс у багатьох і так спотворене через нереалістичне порно, чи не погіршиться ситуація, коли до того ж є безвідмовні сексляльки? Чи не зазнаватимуть реальні партнерки насильства у стосунках із чоловіком, який до цього жив з роботом, що ніколи не був проти сексу? Й інше важливе етичне питання: якщо андроїди досягнуть рівня розвитку, як у «Того, що біжить по лезу», чи вважатиметься примушення їх до сексу проти їхньої волі зґвалтуванням? Чи матимуть роботи права на рівні з людьми?
Про права роботів розмірковував уже згаданий автор Love and Sex with Robots. Леві пророкував, що перший офіційний шлюб людини з роботом зареєструють у 2050-му, і до того часу роботи мають отримати права людей, зокрема мати змогу погодитися на шлюб або відмовитися. Та, на жаль, поки ми маємо проблеми і із забезпеченням права людини – на цьому тлі розмова про права андроїдів постає не такою актуальною.
Замість висновків
Появу сексроботів, які можуть бути ще й компаньйонами, було доволі легко передбачити. І саме тут варто згадати, чому це так.
Основною причиною попиту на розумні іграшки, здатні замінити реальних людей, є тотальна самотність. А за нею приховуються безліч інших проблем: страх знайомитися навіть онлайн, невміння комунікувати і будувати стосунки, низька самооцінка, сексуальне незадоволення у стосунках, соціопатія та інші.
Не останню роль відіграють і завищені очікування від партнера/-ки: навіщо реальна людина, якщо є робот, який не старіє, ніколи не відмовляє в сексі, може підтримати будь-яку розмову і точно не зрадить?
Попри те, що у 21 столітті за статистикою рідше займаються сексом, секс ще є потужним подразником. Його наявність розцінюють і як показник власної привабливости та успіху. Наприклад, серед інцелів (про них докладніше розповідали тут) архетипом хлопця, який завжди має секс, вважається альфа-самець Чед – конвенційно привабливий і заможний.
До речі, ще одне відкрите питання – вирішить проблему інцелів доступність роботизованих сексляльок чи тільки погіршить? Спрогнозувати це неможливо – є тільки варіант дочекатися поширення роботів і перевірити це на практиці.
Чи вирішать сексроботи проблему самотности? Чи справді вони допоможуть людям з інвалідністю чи психічними розладами? Чи замінять колись стосунки з андроїдом звичайні? Поки що ці питання залишаються відкритими.
