Розповідаємо про метавсесвіт, де ми житимемо в майбутньому
Нещодавно Марк Цукерберг заявив, що Facebook скоро стане не просто компанією, а цілим метавсесвітом.
Потім про те саме заговорило багато інших компаній – і виявилося, що за побудову метавсесвіту відбувається конкуренція, і в майбутньому на ринку з’явиться багато різних метавсесвітів.
Що таке той метавсесвіт, де доведеться жити нашим дітям чи онукам? Як він працюватиме, і хіба ми зараз не живемо в ньому?
bit.ua трішки зазирнув в майбутнє й розповідає, який вигляд матиме світ майбутнього.
Якщо хочете дуже глибоко зануритися в тему, радимо «підручник» із 9 частин на тему метавсесвіту від Метью Болла (Matthew Ball).
Що таке метавсесвіт?
Поняття метавсесвіту вперше з’явилося в кіберпанківському романі Ніла Стівенсона «Лавина» 1992 року.
У книжці воно мало назву metaverse й було описане як тривимірна віртуальна реальність, що об’єднує два світи – цифровий та фізичний.
Відтоді поняття цифрової реальності часто експлуатували в маскульті, хоча й сама його ідея старша за роман Стівенсона. Паралельно з розвитком технологій термін метавсесвіту ставав (і стає) усе реальнішим.
Зараз метавсесвітом називають такий собі «Інтернет 2.0» – віртуальний всесвіт, який складатиметься з пов’язаних між собою тривимірних віртуальних просторів.
У досить близькому майбутньому спосіб взаємодії з інтернетом і сам інтернет зміняться. Замість сучасного «плаского» інтернету з’явиться об’ємний, а ми фізично опинимося всередині мережі, бачитимемо 3D-об’єкти та зможемо з ними взаємодіяти.
Перші паростки майбутнього метавсесвіту
Фактично ми вже живемо в повноцінному метавсесвіті, тільки ранньої версії. Такий собі «Метавсесвіт 1».
Інтернет вже невіддільний від реального життя: ми замовляємо додому їжу й викликаємо таксі через застосунки, розплачуємося через смартфон у супермаркетах і 24/7 маємо можливість сидіти в інстаграмі чи тіктоці.
У віртуальному світі ми впливаємо на реальний, у реальному – на віртуальний; і, здається, час вже перестати розділяти ці світи.
Фундамент для метавсесвіту вже закладений, але людству не вистачає технічних можливостей доповненої реальності та віртуальної реальності, які необхідні для повноцінного технологічного стрибка. Проте ми зараз є свідками розвитку цих технологій та їхнього входження до повсякдення.
Якщо пояснювати на прикладах, згадаємо один із найцікавіших проявів нового світу – цифровий вандалізм у 2017 році.
Художник Джефф Кунс разом зі Snapchat створили артпроєкт – вставновили в Центральному парку Нью-Йорка віртуальну скульптуру, яку можна було побачити через застосунок на смартфоні.
Іншому художнику Себастьяну Еррасурісу цей перфоманс не дуже сподобався, і він завандалив скульптуру Кунса. Віртуально завандалив віртуальними графіті віртуальну скульптуру.
У 2016-2017-их популярною була гра Pokémon GO: гравці виходили на реальні вулиці й з допомогою камер смартфонів шукали віртуальних покемонів. Тоді застосунок завантажили більш ніж 500 мільйонів разів у всьому світі.
Повертаємося до 2021 року, де люди активно «носять» цифровий одяг, а віртуальні інфлюенсери – як-от Astra Starr – «ходять» на зустрічі зі справжніми людьми. Зараз є місце роботизованим секслялькам, віртуальним офісам, порно із цифровими інфлюенсерами, криптовалюті та NFT-аукціонам.
Доповнена, віртуальна та справжня реальності все більше поєднуються – і це лише початок.
Окуляри доповненої реальності – наступний великий технологічний прорив
Одразу на думку спадають Google Glass, які провалилися через те, що технологія була надто сирою й не готовою до випуску. Та ми зараз говоримо про робочі й зручні масові AR-окуляри, які є одним із факторів стрибка з «Метавсесвіту 1» до «Метавсесвіту 2,3,4».
Історія про цифровий вандалізм, яку ми згадували вище, мала суттєві технічні недоліки. Щоб побачити мистецтво, потрібно дістати та розблокувати смартфон, зайти в застосунок, знайти потрібний фільтр і навести камеру. Це не дуже зручно, на відміну від тих самих окулярів: девайс уже на вашому обличчі, потрібно вибрати фільтр або налаштування й насолоджуватися доповненим світом.
Рано чи пізно має з’явитися метафільтр, завдяки якому різні користувачі додаватимуть свій контент: від дизайнів ресторанів і статуй на площах до хмарочосів та віртуальних створінь.
Пам’ятаєте серію «Чорного дзеркала» про соціальний рейтинг? Там, де поряд з обличчям кожної людини був її профіль у соцмережах.
Судячи з того, що Facebook першим заявляє про підготовку до створення метавсесвіту, поєднання соцмереж і доповненої реальності є одним із найближчих імовірних кроків.
Через проблеми з конфіденційністю це радше працюватиме для бізнес-акаунтів, ніж для особистих: дивишся на вивіску ресторану й дізнаєшся його рейтинг у користувачів, сподобався товар на полиці – відразу оформлюєш доставку додому.
Окрім цього, окуляри дають можливість повної кастомізації оточення. Якщо тобі не подобається район, у якому ти живеш, ціле місто, інтер’єр своєї чи іншої квартири, обличчя людей у метро – вмикай фільтр і змінюй все, що хочеш.
Шоломи віртуальної реальності – масова технологія для наступного технологічного прориву
Коли говорять про метавсесвіт, найчастіше згадують книгу й фільм «Першому гравцю приготуватися».
У тому вигаданому світі (насправді не такому вже й вигаданому) була гра OASIS. У цій грі люди ходили до школи й на роботу, до театру, у кіно та в нічні клуби.
Корпорації Facebook належить один із найбільших виробників шоломів віртуальної реальності Oculus, тому майбутнє в стилі «Першого гравця» може бути близьким.
Першим кроком у цьому напрямку стала Horizon Workrooms. Це середовище для конференцій у віртуальній реальності. Гарнітура Oculus передає голос і рухи, а замість справжньої зовнішності – зовнішність аватарів.
Розробники гри Fortnite зайшли значно далі: у грі можна влаштувати наради та посиденьки з друзями, арт-виставки, музичні концерти тощо.
Додайте шолом віртуальної реальності – і матимете майже OASIS.
Fortnite – не єдиний ігровий бренд, який зараз несеться до створення метавсесвіту. Наприклад, є платформа Roblox, де можна створювати власні світи зі своїми правилами.
Окрім цього, існує онлайн-гра Second Life, головна механіка якої – повсякденне життя у віртуальній реальності. У Minecraft можна створити майже будь-який кубічний світ, і це теж цілком годиться для соціальної активності. Як і Grand Theft Auto Online, де можна ходити в бари, зависати вдома й кататися на будь-якому транспорті.
Звучить так, наче через рік вже всі житимуть у метавсесвіті, але ні. І от чому
Чисто технічно повноцінний метавсесвіт, як із наукової фантастики, поки неможливий. Потрібно ще десяток (або десятки) років, аби про нього можна було говорити як про реальність.
Інтернет, що існує, занадто повільний, обчислювальні можливості комп’ютерів недостатні, серверів замало. Загалом сучасний інтернет побудований на протоколах, що унеможливлюють віртуальну або доповнену реальність тих масштабів, про які ми фантазуємо.
Якщо потрібно дізнатися про технічні проблеми докладніше, знову відсилаємо до «підручника» від Метью Болла.
Інша проблема пов’язана із сумісністю платформ – точніше з несумісністю. Якщо пояснювати простіше – речі з Fortnite неможливо взяти в Counter Strike; ігри з PlayStation не запускаються на Xbox; альбоми зі Spotify не можна перенести в Apple Music.
Є варіант, за якого компанії не домовляться між собою стосовно метавсесвітів, а ми матимемо декілька платформ на вибір і житимемо в паралельних світах. Буквально.
Інший варіант дуже утопічний: компанії працюватимуть всередині одного метавсесвіту за однаковими правилами для всіх, із сумісними технологіями й сумісними цифровими активами.
Hand holds smartphone with type of cryptographic NFT marketplace with art sale
До речі, крок до другого варіанту вже зроблений. NFT дозволяє оформити право власності на цифровий актив і продати його на будь-якому NFT-аукціоні або на класичному аукціоні.
Можливо, у майбутньому завдяки NFT або схожій технології речі, аватари, персональні дані можна буде переносити зі всесвіту у всесвіт – всередині одного метавсесвіту, звісно.
Питання, які всіх турбують, але на які поки що немає відповіді
Гостріше постає питання кіберзлочинності. Зараз залишитися без акаунту в соцмережі страшно, а залишитися без цілого всесвіту – набагато страшніше.
Також закони країн потрібно буде адаптувати до віртуальної реальності. Наприклад, в Україні не можна виготовляти й поширювати порнографію, а в майбутньому метавсесвіті можливі віртуальні борделі, вебкам-студії й аналоги OnlyFans.
За логікою, користувачів з українськими IP не пускатимуть у такі місця.
Але декілька кліків у VPN – і твій IP уже в іншій країні, тому існування подібного закону не має сенсу. Тож, вірогідно, для всесвітньої AR/VR-реальності діятимуть всесвітні закони.
Також великим питанням залишається влада корпорацій, яка тільки збільшиться. Просто зараз великі IT-гіганти формують наш світогляд, заганяючи в інформаційні бульбашки та впливаючи на психіку. У метавсесвіті їхній вплив тільки зростатиме.
