Спецпроєкти

Що відбувається в мозку серійного вбивці? Подкаст з психіатром Спартаком Субботою


Серійні вбивці та маніяки одночасно лякають і збуджують нашу цікавість. Про них знімають кіно й серіали, привіт новий сезон «Декстера».

Головна причина ‎– нерозуміння. Людина зі здоровою психікою не здатна осягнути, як можна вбити стільки людей. 

Фільм «Мовчання ягнят» став одним із найпопулярніших фільмів в історії кінематографу. Екранізація роману про серійного вбивцю Ганнібала Лектера стала третім фільмом за всю історію кінопремії «Оскар», яка зібрала пятірку нагород в усіх номінаціях. І мала беззаперечний успіх серед глядачів. 

Можна перелічити ще кілька десятків культових фільмів і серіалів про психологію вбивць, які намагаються зрозуміти психологію злочинців. І заразом лоскочуть наші нерви.

Ми спробували зазирнути в голову справжніх вбивць. В цьому нам допоміг психіатр Спартак Суббота, повну розмову із ним дивіться на нашому YouTube:

Маніяки та серійні вбивці – не синоніми

Не всі серійні вбивці є маніяками, не всі маніяки є вбивцями. Манія – це нав’язлива думка, яка переслідує людину і прагне до реалізації. 

Наприклад маячня винахідника, коли людина думає, що може зробити технологічний прорив, а насправді на це не здатна. Або манія місіонерства, коли людина «рятує» всіх оточуючих. 

Існують серійні вбивці, які є маніяками. Вони шукають певний тип людей. В них є нав’язлива думка та підвищена активність до певного тригера. 

А є серійні вбивці, які не мають манії, вони просто отримують задоволення від своїх дій. 

Гоміцидоманія

Це психологічна патологія, яка виявляється у непереборному потягу до вбивства. Такі люди отримують фізіологічне, сексуальне і психологічне задоволення від умертвіння живих істот. 

Маніяк – це стигма

Манія не дорівнює жорстокості. Наприклад існує маніакально-депресивний синдром – біполярний розлад. Періоди манії супроводжуються підвищеною активністю, схильністю до трудоголізму

Такі люди беруться за різні справи, входять в різні проекти, багато працюють. В них можуть бути нав’язливі думки. 

Але потім за етапом активності настає депресивний період, коли всі створені проекти перестають реалізовуватися. 

Маніакальність буває різною. Більшість маніакальностей не передбачають вбивств

Ніхто не народжується вбивцею, але є передумови

Деякі люди з народження мають специфічну генетику. Наприклад, вони можуть мати специфічні особливості в системі отримання задоволення. 

У людей з народження є різні задатки: хтось розсіяний, хтось агресивний, замкнений або розкутий. 

Коли людина зі специфічною будовою мозку живе в любові і нормальних соціальних умовах, скоріш за все вона не порушить закон. При інших обставинах, ця людина може стати злочинцем. 

Генетичний фактор дуже важливий, але не вирішальний. Зовнішні обставини або стануть каталізатором до злочину, або приведуть до мирного життя. 

Слід зазначити, що людина без специфічних особливостей роботи мозку також може стати серійним вбивцею. 

Для того, щоб людина стала вбивцею недостатньо просто поганого дитинства

Для того, щоб створити серійника потрібна дуже сильна і регулярна травматизація, це ще називають секвенційним (повторюваним) насиллям. Воно може бути фізичне, психологічне або сексуальне. 

В таких умовах людині можна закласти умови, через які вона зможе отримати задоволення лише шляхом насилля. 

Слід зазначити, що далеко не всі травмовані діти стануть зловмисниками. Тут велику роль грає випадковість. Травма має бути специфічною, нанесеною в певні періоди, мати певні направленості. 

Для того, щоб стати серійним вбивцею потрібно «вибити» у долі фул-хаус із генетики, моральної травми і певних життєвих обставин. 

Фізична травма голови

Фізичні ураження мозку, особливо лобної долі, теж можуть призвести до відхилення поведінки і сексуальних смаків. 

Олександр Пічушкін, більш відомий, як Бітцевський маніяк, мав важке дитинство і травму голови від гойдалок. Після травми він почав заїкатися, через що оточуючі знущатися з нього. 

Пічушкін не міг реалізовувати свою злість, бо він був вразливим і не агресивним. 

Все це вилилося в те, що після вбивств Бітцевський маніяк пробивав жертвам голову і вставляв в отвори різні предмети. 

Інший кейс – пухлина головного мозку викликала у 50-річного чоловіка сексуальні девіації. Йому потрібно було, щоб жінки перевдягалися у школярок, інакше він не міг збуджуватися. 

Мотиви серійних вбивць

Основних мотивів декілька. Перший – це любов до влади, бажання домінувати. 

Вбивці-місіонери вірять в те, що роблять важливу справу. Наприклад очищують світ від бруду.

Візіонери – це вбивці з психічними розладами (найчастіше це шизофренія). Вони страждають на галюцинації і марення. Наприклад американець Герберт Маллін вбивав людей, бо вірив, що це запобігає появі землетрусів. 

Четвертий мотив – гедоністи, вони прагнуть до сексуального задоволення, канібалізму. 

Канібалізм, до речі, теж відноситься до форми сексуального задоволення. Максимальний прояв влади над об’єктом любові – це його поглинання. 

Чому серійних вбивць більше серед чоловіків?

У чоловіків, в середньому, відрізняється нейроімуноендокринна система: більше тестостерону, більше агресії, менше контролю над імпульсами.

В середньому чоловіки більш схильні до скоєння злочину і отримання від цього сексуальної розрядки. 

Крім цього є культурні особливості й особливості виховання. По-перше, агресивна поведінка серед маленьких хлопчиків і дорослих чоловіків більш соціально прийнятна, ніж серед жіночої статі. 

Більш важливі чинники це емоційна інгібіція, тобто пригнічення власних емоцій. І емоційна депривація, тобто уникнення емоцій через їхню некорисність. 

Емоції потрібно якось виражати. Якщо плакати «не можна», то емоції виходитимуть через агресію. 

Чому вбивають жінки?

Жінки найчастіше коять злочини для наживи або для помсти. При чому помста може бути не до конкретної людини, а до певного типу людей. 

Наприклад, чоловік зашкодив жінці, його образ відбився у неї в пам’яті (імпринтинг) і тому вона шукає всіх схожих на нього чоловіків і мститься. 

Жінки не схильні до сексуального насильства в тій формі, в якій схильні чоловіки. Вони можуть отримати емоційну розрядку від вбивства, але не сексуальну. 

Як відрізнити серійного вбивцю у натовпі?

Серійні вбивці діляться на два великі типи: організований несоціальний і неорганізований дисоціальний.

Другий тип – це ті самі візіонери про яких в тексті вже йшлося. Таким взіонером був Річард Чейз, якого прозвали «Вампіром із Сакраменто». 

В нього був психічний розлад, через який він не міг сексуально збудитися без насильницьких дій. Крім цього, він страждав на шизофренію – чув голоси, які наказували йому вбивати і вважав, що хтось інший керує його тілом. 

Вбивці цього типу не ховають слідів злочину і обирають випадкову жертву. Таких людей легше виявити у натовпі.

Інший тип вбивць розпізнати неможливо. Організовані несоціальні серійні вбивці, як правило, нічим не відрізняються від середньостатистичної людини. В них може бути робота, може бути успішна кар’єра, сім’я і діти. 

Вони до вбивства готуються, намагаються ховати тіла та докази. 

Три маркери, які дійсно можуть вказати на серійного вбивцю

Перший маркер – це жорстокість по відношенню до тварин. Якщо немає співчуття до тварин, то вірогідно його не буде й до людей. 

Другий маркер – це енурез. Коли діти регулярно до пізнього віку мочаться в постіль. 

Третя – це піроманія. Тобто потяг до спалювання речей. 

Всі ці три фактори називають Тріадою Макдональда, яка вказує на майбутнього можливого серійного вбивцю. 

Превенція насилля

Для того, щоб суспільство не породжувало «монстрів‎», в суспільстві має бути протидія будь-якому насиллю. 

Насилля буває фізичним, психологічним, економічним, сексуальним. Види насилля бувають неочеидними. Відсутність здорового контролю за дитиною з боку вчителів, наприклад, вважається педагогічним насиллям. 

Для того, щоб серійні і не серійні вбивці не з’являлися, суспільство має викорінювати середу, яка породжує вбивць. 

Чого точно не потрібно робити, аби дитина не стала злочинцем

Не можна бити дітей і кричати на них. Це не працює. Особливо коли дитина зовсім мала. У дитини в 3-4 роки ще не сформувалося розуміння соціальних норм. Дитина не зрозуміє, чому на неї кричать. 

Не можна сильно обмежувати свободу дитини. Це призведе або до злості через те, що іншим дітям можна, а йому ні. Або в ньому розвинеться вивчена безпорадність. Він стане повністю залежним від оточуючих. 

Не можна закладати в дитину надто високі стандарти, це може призвести до ненависті до себе. 

Не можна бути холодними батьками, чию любов потрібно заслужити. 

Читайте також:

Чому серійні вбивці та маніяки настільки популярні в масовій культурі?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐